|
Дії святих апостолів |
| |
|
[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] |
| |
| Глава 1 |
| |
| 1 Першу книгу я написав, о Теофіле, про все, що Ісус робив та що навчав від початку |
| 2 аж до дня, коли вознісся, давши Святим Духом накази апостолам, яких собі вибрав. |
| 3 Він показував їм себе також у численних доказах живим після своєї муки, з'являючись сорок день їм і розповідаючи про Боже Царство. |
| 4 Тоді ж саме, як споживав хліб-сіль із ними, він наказав їм Єрусалиму не кидати, але чекати обітниці Отця, що її ви від мене чули; |
| 5 бо Йоан христив водою, ви ж будете хрищені по кількох цих днях Святим Духом. |
| 6 Отож, зійшовшися, вони питали його: «Господи, чи цього часу знову відбудуєш Ізраїлеві царство?» |
| 7 Він відповів їм: «Не ваша справа знати час і пору, що їх Отець призначив у своїй владі. |
| 8 Та ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде, і будете моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії й аж до краю землі.» |
| 9 І сказавши це, коли вони дивились, знявся угору, і хмара його взяла з-перед очей їхніх. |
| 10 І як вони дивилися пильно на небо, коли він відходив, два мужі стали коло них у білій одежі |
| 11 і сказали: «Мужі галилейські! Чого стоїте, дивлячись на небо? Оцей Ісус, який від вас був взятий на небо, так само прийде, як його ви бачили відходячого на небо.» |
| 12 Тоді вони повернулися в Єрусалим з гори, що зветься Оливною, що близько Єрусалиму - день ходи в суботу. |
| 13 Увійшовши (в місто), зійшли на горницю, де вони перебували, а саме: Петро і Йоан, Яків і Андрій, Филип і Тома, Вартоломей і Матей, Яків Алфеїв і Симон Зилот та Юда, (син) Якова. |
| 14 Всі вони пильно й однодушно перебували на молитві разом з жінками і Марією, матір'ю Ісуса, та з його братами. |
| 15 І ставши тими днями Петро серед братів, - зібралось їх разом яких 120, - промовив: |
| 16 «Мужі брати! Треба було, щоб збулося Писання, що Дух Святий прорік був устами Давида про Юду, який зробився проводирем тих, що схопили Ісуса. |
| 17 Він же був прилічений до нас і прийняв частку служіння цього. |
| 18 Придбавши, отже, собі поле за свою злочинну нагороду, він упав сторч головою і тріснув надвоє, і все його нутро вилилось. |
| 19 Оце стало відомим усім, хто мешкає в Єрусалимі, так що те поле було прозвано їхньою мовою Гакелдама, тобто поле крови. |
| 20 Бо в книзі, псалмів написано: Хай огорожа його стане пусткою і ніхто у ній хай не мешкає. І: Нехай його уряд візьме другий. |
| 21 Треба, отже, щоб із цих мужів, що були в нашім товаристві за ввесь той час, коли Господь Ісус жив з нами, |
| 22 почавши від хрищення Йоана аж до дня, коли він від нас вознісся, - щоб один з них був разом з нами свідком його воскресіння.» |
| 23 І поставили двох: Йосифа, що зветься Варсавою, на прізвище Юст, і Матія. |
| 24 І, помолившись, сказали: «Ти, Господи, всіх серцезнавче, вкажи, кого з цих двох ти вибрав, |
| 25 щоб узяти місце тієї служби й апостольства, що від нього Юда відпав, щоб відійти на своє місце. |
| 26 І кинули жереб, жереб же впав на Матія, і його зараховано до одинадцятьох апостолів. |
| |
| Глава 2 |
| |
| 1 А як настав день П'ятидесятниці, всі вони були вкупі на тім самім місці. |
| 2 Аж ось роздався зненацька з неба шум, неначе подув буйного вітру, і сповнив увесь дім, де вони сиділи. |
| 3 І з'явились їм поділені язики, мов вогонь, і осів на кожному з них. |
| 4 Усі вони сповнились Святим Духом і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм промовляти. |
| 5 А перебували в Єрусалимі між юдеями побожні люди з усіх народів, що під небом. |
| 6 І як зчинився той шум, зійшлась велика юрба і хвилювалася, бо кожний чув, як вони говорили його мовою. |
| 7 Здивовані й остовпілі, вони один до одного казали: «Хіба не галилеяни всі оці, що розмовляють? |
| 8 Як же воно, що кожний з нас чує нашу рідну мову: |
| 9 партяни, мідяни, еламії, і мешканці Месопотамії, Юдеї і Каппадокії, Понту й Азії, |
| 10 Фригії і Памфілії, Єгипту й околиць Лівії, що біля Кирени, римляни, що тут перебувають, |
| 11 юдеї і прозеліти, крітяни й араби - ми чуємо їх, як вони нашими мовами проголошують величні діла Божі?» |
| 12 Всі дивувались і, збентежені, один до одного казали: «Що б це могло бути?» |
| 13 Інші ж з насмішкою казали: «То вони молодим вином повпивалися.» |
| 14 Тоді Петро виступив з одинадцятьма, підняв свій голос і так до них промовив: «Мужі юдейські та всі ви, мешканці Єрусалиму! Нехай це буде вам відомим, і вислухайте моє слово: |
| 15 Люди ці не п'яні, як ви гадаєте, бо тільки третя година дня. |
| 16 Але це те, що був сказав Пророк Йоіл: |
| 17 - І буде останніми днями, - каже Бог, - я виллю мого Духа на всяке тіло. Ваші сини й ваші дочки будуть пророкувати, і ваші юнаки будуть бачити видіння, і старшим вашим будуть сни снитись. |
| 18 І на слуг моїх і на слугинь моїх я сими днями виллю мого Духа, і вони будуть пророкувати. |
| 19 І я дам чуда вгорі на небі, і знаки внизу на землі: кров, вогонь і кіптяву диму. |
| 20 Сонце обернеться у темряву, місяць у кров, перш, ніж настане день Господній, великий і славний. |
| 21 А кожний, хто призве ім'я Господнє, той спасеться. |
| 22 Мужі ізраїльські! Послухайте оці слова: Ісуса Назарянина, якого Бог засвідчив серед вас силою, чудами і знаками, що їх Бог зробив між вами через нього, як ви самі знаєте, - |
| 23 отого (Ісуса), згідно з визначеною постановою і передбаченням Божим, ви видали і вбили руками беззаконних, прибивши до хреста; |
| 24 його Бог воскресив, порвавши пута смерти, бо неможливо було, щоб вона держала його в своїй владі. |
| 25 Бо Давид про нього казав: Я бачив Господа передо мною завжди, бо він у мене по правиці, щоб я не захитався. |
| 26 Ось чому звеселилось моє серце і зрадів мій язик. До того й тіло моє відпочине в надії. |
| 27 Бо ти не зоставиш душі моєї в аді і не даси твоєму святому бачити зітління. |
| 28 Ти дав мені дороги життя знати; сповниш мене радощами перед твоїм видом. |
| 29 Мужі брати! Дозвольте мені сміло вам сказати про патріярха Давида, що помер і був похований, і гріб його у нас по цей день. |
| 30 Але, бувши пророком і знавши, що Бог клятвою йому поклявся посадити на його престолі потомка з його лона, |
| 31 він предвидів і говорив про Христове воскресіння, що ані його душа не була зоставлена в аді, ані його тіло не бачило зітління. |
| 32 Оцього Ісуса Бог воскресив, - ми всі цьому свідки. |
| 33 Він, отже, вознесений Божою правицею, одержав від Отця обіцяного Святого Духа й вилив його: ось воно те, що ви бачите й чуєте. |
| 34 Давид бо не зійшов на небо, сам же він каже: Господь мовив Владиці моєму: Сядь праворуч мене, |
| 35 поки не покладу ворогів твоїх підніжком ніг твоїх. |
| 36 Нехай, отже, ввесь дім Ізраїля напевно знає, що Бог зробив Господом і Христом оцього Ісуса, якого ви розіп'яли.» |
| 37 Почувши це, вони розжалобилися серцем і сказали до Петра й до інших апостолів: «Що нам робити, мужі брати?» |
| 38 Петро ж до них: «Покайтесь», каже, «і нехай кожний з вас охриститься в ім'я Ісуса Христа на відпущення гріхів ваших, і ви приймете дар Святого Духа. |
| 39 Для вас бо ця обітниця і для дітей ваших та й для всіх тих, що далеко, скільки б їх покликав Господь, наш Бог.» |
| 40 І ще іншими багатьма словами він свідчив їм та умовляв їх: «Рятуйтеся від цього лукавого поріддя.» |
| 41 Ті ж, що прийняли його слово, охристились, і того дня до них пристало яких три тисячі душ. |
| 42 Вони постійно перебували в апостольській науці та спільності, на ламанні хліба й молитвах. |
| 43 І страх напав на кожну душу: багато було чудес і знаків, що їх апостоли робили. |
| 44 Всі віруючі були вкупі й усе мали спільним. |
| 45 Вони продавали свої маєтки та достатки й роздавали їх усім, як кому чого треба було. |
| 46 Щодня вони однодушно перебували у храмі, ламали по домах хліб і споживали харчі з радістю і в простоті серця; |
| 47 хвалили Бога і втішалися любов'ю всього люду. Господь же додавав щодня (до церкви) тих, що спасалися. |
| |
| Глава 3 |
| |
| 1 Петро і Йоан ішли у храм на молитву о дев'ятій годині. |
| 2 А був там чоловік кривий від лона матері своєї, якого приносили і клали щодня біля дверей храму, що звалися Красними, просити милостині від тих, що йшли до храму. |
| 3 Як тільки він побачив Петра і Йоана, що саме входили у храм, попросив у них милостиню. |
| 4 Петро з Йоаном, споглянувши на нього, сказали: «Глянь на нас!» |
| 5 Той вдивлявсь у них, сподіваючися щось від них дістати. |
| 6 Петро промовив: «Срібла й золота нема у мене; що ж маю, те тобі даю: В ім'я Ісуса Христа Назарянина, встань і ходи!» |
| 7 І схопивши його за правицю, підвів його, і тієї хвилі окріпли його ноги з суглобами. |
| 8 Встав той, зірвавшись, і почав ходити й увійшов з ними у храм, ходячи, підскакуючи і хвалячи Бога. |
| 9 Увесь народ бачив, як він ходив і хвалив Бога. |
| 10 Вони пізнали його, що це той, який сидів при Красних дверях храму для милостині, і сповнилися страхом та здивуванням над тим, що йому сталося. |
| 11 Тому ж, що він тримався Петра й Йоана, увесь народ, здивований, прибіг до них у притвор, званий Соломоновим. |
| 12 Побачивши це Петро, промовив до народу: «Мужі ізраїльські! Чому дивуєтеся з цього? Чому ви дивитесь на нас, немов би ми вчинили власною силою і (нашим) благочестям те, що оцей ходить? |
| 13 Бог Авраама, Ісаака і Якова, Бог отців наших, прославив слугу свого Ісуса, що його ви видали й відреклися перед Пилатом, коли цей присудив його пустити; |
| 14 ви ж Святого і Праведного зреклися і просили, щоб вам помилувано чоловіка душогубця, |
| 15 а Творця життя вбили, якого Бог воскресив з мертвих, чому ми свідки. |
| 16 І через віру в його ім'я - оцього, що ви бачите й знаєте, його ім'я закріпилось, і віра, що через нього, дала йому повне видужання перед усіма вами. |
| 17 Однак, браття, я знаю, що ви через незнання це зробили, як і ваші князі; |
| 18 та Бог здійснив це так, що наперед звістив устами всіх пророків, що Христос має страждати. |
| 19 Тож покайтеся і наверніться, щоб ваші гріхи були стерті; |
| 20 і щоб так прийшли від Господа часи відпочинку, і він прислав призначеного вам Христа Ісуса. |
| 21 Треба було, щоб його прийняло небо аж до часу відновлення усього, про що Бог споконвіку говорив устами своїх святих пророків. |
| 22 Мойсей сказав: Господь, Бог наш, піднесе вам Пророка, як мене, з-посеред братів ваших. Ви слухатиметесь його в усьому, що вам скаже. |
| 23 А кожний, хто не буде слухатися того Пророка, буде викорінений з народу. - |
| 24 Так само всі пророки від Самуїла й ті, що говорили потім, звіщали про ці дні. |
| 25 Ви - сини пророків і Завіту, що Бог був заключив із вашими батьками, кажучи до Авраама: В твоїм потомстві будуть благословенні всі сім'ї землі. - |
| 26 Вам насамперед Бог воскресив слугу свого і послав його, щоб він благословив вас та відвертав кожного з вас від поганих учинків.» |
| |
| Глава 4 |
| |
| 1 Коли вони ще промовляли до народу, надійшли священики, наставник храму й садукеї, |
| 2 незадоволені тим, що вони народ навчають та звіщають в Ісусі воскресіння мертвих, |
| 3 і наклали на них руки та й кинули їх у в'язницю аж до ранку, бо вже був вечір. |
| 4 Однак, багато з тих, що чули слово, увірували, а число чоловіків - було яких 5 000. |
| 5 На другий день зібралися їхні начальники, старші та книжники в Єрусалим, |
| 6 і первосвященик Анна, і Каяфа, і Йоан, й Олександер, і скільки було з первосвященичого роду. |
| 7 Вони поставили їх посередині й питали: «Якою силою або яким ім'ям ви це зробили?» |
| 8 Тоді Петро, наповнений Духом Святим, до них промовив: «Начальники народу й старші! |
| 9 Коли вже нас допитують сьогодні про добре діло, зроблене недужому, і як він став здоровим, |
| 10 то нехай буде відомо всім і всьому народові ізраїльському, що ім'ям Ісуса Христа Назарянина, якого ви розіп'яли, а якого Бог воскресив з мертвих, - ним цей стоїть здоровий перед вами. |
| 11 Він - отой камінь, яким ви, будівничі, знехтували і який став головним на розі. |
| 12 І нема ні в кому іншому спасіння, бо й імени немає іншого під небом, що було дане людям, яким ми маємо спастися.» |
| 13 Побачивши сміливість Петра і Йоана та зрозумівши, що вони люди неписьменні й невчені, дивувались і спізнали, що вони були з Ісусом; |
| 14 та бачивши, що вилікуваний чоловік стоїть з ними, не могли нічого сказати проти. |
| 15 Звелівши вивести їх з синедріону, вони почали радитися між собою і говорили: |
| 16 «Що нам із цими людьми робити? Бож вони зробили явне чудо; воно стало відомим всім мешканцям Єрусалиму, і заперечити його ми не можемо. |
| 17 Але, щоб воно більше не поширювалося в народі, ми заборонимо їм під загрозою не говорити більш в це ім'я нікому з людей.» |
| 18 І покликавши їх, наказали, щоб вони ні слова не говорили, ані не навчали іменем Ісуса. |
| 19 Та Петро і Йоан сказали їм у відповідь: «Чи воно справедливо перед Богом вас більше слухати, ніж Бога, - розсудіть! |
| 20 Не можемо бо ми не говорити про те, що самі бачили та чули.» |
| 21 Ті, погрозивши знов їм, бо не знайшли нічого, за що б їх покарати, відпустили їх задля народу, всі бо прославляли Бога за те, що сталося. |
| 22 Чоловік же, над яким сталося це чудо оздоровлення, мав понад сорок років. |
| 23 А як їх відпустили, вони прибули до своїх і розповіли, що первосвященики і старші до них сказали. |
| 24 Ці, вислухавши, однодушно піднесли голос до Бога й сказали: «Владико! Ти створив небо і землю, і море, і все, що в них є. |
| 25 Ти сказав Духом Святим через уста батька нашого Давида: Чого заметушилися погани й задумали народи марне? |
| 26 Царі землі зібралися, і князі зійшлися докупи на Господа і на помазаника його. |
| 27 Зійшлися бо справді у цім місті проти слуги твого святого Ісуса якого ти помазав, Ірод і Понтій Пилат з поганами й людьми ізраїльськими, |
| 28 зробити те, що твоя всемогутність і мудрість уже наперед були постановили, щоб сталося. |
| 29 І нині, Господи, споглянь на їхні погрози й дай твоїм слугам з повною сміливістю проповідувати твоє слово. |
| 30 Простягни твою руку на вилікування, нехай стаються знаки і чудеса іменем святого слуги твого Ісуса.» |
| 31 А як вони молилися, затряслось те місце, де вони зібралися, і всі сповнилися Святим Духом, і сміливо звіщали слово Боже. |
| 32 Громада вірних мала одне серце й одну душу, і ні один не називав своїм щось з того, що кому належало, але все в них було спільне. |
| 33 Апостоли з великою силою свідчили про воскресіння Господа Ісуса й були всім вельми любі. |
| 34 Тому й ніхто з них не був у злиднях, бо ті, що були власниками земель або мали доми, їх продавали, приносили гроші за продане |
| 35 та й клали в ноги апостолів, - і роздавалось це кожному за його потребою. |
| 36 А Йосиф, якого апостоли прозвали Варнавою, що значить син утіхи, левіт, родом з Кіпру, |
| 37 мав поле; продавши його, він приніс гроші й поклав у ногах апостолів. |
| |
| Глава 5 |
| |
| 1 Один чоловік, на ім'я Ананія, з своєю жінкою Сафірою продав маєток |
| 2 і сховав дещо з ціни, - а знала про те і його жінка; решту ж приніс і поклав у ногах апостолів. |
| 3 Тоді Петро сказав: «Ананіє, чому то сатана наповнив твоє серце, щоб обманути Святого Духа і ховати частину ціни поля? |
| 4 Хіба те, що ти мав, не твоє було, і коли його продав, гроші не були у твоїй владі? Чому ж ото ти зважився у своєму серці на той учинок? Ти обманув не людей, а Бога.» |
| 5 Почувши ці слова, Ананія впав та й умер. І страх великий огорнув усіх тих, що чули те. |
| 6 Тоді молодші встали, обгорнули його, взяли набік і поховали. |
| 7 Через яких може три години, не знаючи, що сталося, увійшла його жінка. |
| 8 Озвався Петро до неї: «Скажи мені, чи ви за стільки то були продали поле?» Вона відповіла: «Так, за стільки.» |
| 9 Тоді Петро до неї: «Як то, що ви змовилися, щоб спокушувати Господнього Духа? Ось ноги тих, що поховали твого чоловіка на порозі, вони й тебе винесуть.» |
| 10 І вмить вона впала йому в ноги та й умерла. Хлопці ж увійшли й застали її мертву, і, винісши, поховали біля її чоловіка. |
| 11 Великий страх обняв усю Церкву і всіх, що чули про те. |
| 12 Руками апостолів робилося багато знаків і чудес у народі. Усі вони перебували однодушно у притворі Соломона, |
| 13 і ніхто сторонній не насмілювався до них пристати; однак народ хвалив їх вельми. |
| 14 Віруючих дедалі більше й більше приставало до Господа, сила жінок і чоловіків; |
| 15 так, що й на вулиці виносили недужих і клали на постелях і на ліжках, щоб, як ітиме Петро, бодай тінь його на когонебудь з них упала. |
| 16 Сила людей збиралась навіть з довколишніх міст Єрусалиму, несучи хворих та тих, що їх мучили нечисті духи, і вони всі видужували. |
| 17 Устав тоді первосвященик і всі ті, що були з ним, - то була секта садукеїв, - і, повні заздрощів, |
| 18 наклали руки на апостолів і вкинули їх до громадської в'язниці. |
| 19 Але вночі ангел Господень відчинив двері в'язниці й, вивівши їх, мовив: |
| 20 «Ідіть і, ставши в храмі, говоріть до народу всі слова життя цього.» |
| 21 Почувши це, вони удосвіта ввійшли у храм і почали навчати. Тим часом прийшов первосвященик і ті, що були з ним, скликали синедріон і всіх старших синів Ізраїля і послали у в'язницю привести їх. |
| 22 Та як слуги прибули, не знайшли їх у в'язниці і, повернувшися, оповіли: |
| 23 «В'язницю ми знайшли замкнену з усякою безпекою і сторожів на варті при дверях, та, відчинивши, всередині ми не знайшли нікого.» |
| 24 Почувши ці слова, наставник храму і перовосвященики збентежилися, (не знаючи), що воно могло статися. |
| 25 Аж тут прибув хтось і звістив: «Он ті мужі, яких ви вкинули у в'язницю, стоять у храмі і народ навчають.» |
| 26 Тоді наставник пішов із слугами, привів їх, та не насильно, боялись бо народу, щоб не побив їх камінням. |
| 27 Привівши їх, поставили перед синедріоном, а первосвященик спитав їх: |
| 28 «Чи ж ми не були вам заборонили строго цим ім'ям не навчати? І ось ви вашою наукою сповнили Єрусалим і хочете навести на нас кров цього чоловіка!» |
| 29 Озвавшись тут Петро й апостоли, сказали: «Слухатися слід більше Бога, ніж людей! |
| 30 Бог батьків наших воскресив Ісуса, якого ви вбили, повісивши на дереві. |
| 31 Його Бог підняв правицею своєю, як князя і Спаса, щоб дати Ізраїлеві покаяння і відпущення гріхів. |
| 32 І ми свідки цих подій, і Дух Святий, що його Бог дав тим, які йому коряться.» |
| 33 Почувши це, вони розлютилися і задумали їх убити. |
| 34 Тоді один фарисей, на ім'я Гамалиїл, законовчитель, поважаний усім народом, устав серед синедріону, повелів вивести на хвилину людей, |
| 35 і сказав до них: «Мужі ізраїльські! Зважайте на те, що маєте робити цим людям. |
| 36 Останніми цими днями встав був Тевда і казав, що він хтось великий; до нього пристало яких чотириста чоловіка; його вбито, й усі, що за ним тягнули, розпорошилися і зійшли нінащо. |
| 37 А після цього, під час перепису, устав був Юда галилейський і потягнув народ за собою, але й він загинув, і всі ті, що за ним тягнули, були розігнані. |
| 38 Отож, я нині кажу вам: Зоставте тих людей, лишіть їх, бо коли від людей цей задум чи ця справа, вона сама собою розпадеться. |
| 39 Коли ж від Бога, ви не здолієте звести їх зо світу, - щоб ви часом не стали противниками Бога.» Послухалися вони його ради. |
| 40 І, прикликавши апостолів, вибили їх і, заборонивши говорити в ім'я Ісуса, відпустили. |
| 41 Вийшли апостоли з синедріону, раді, що удостоїлися перенести зневагу за ім'я Ісуса. |
| 42 І щодня в храмі й по домах не переставали навчати й звіщати Христа Ісуса. |
| |
| Глава 6 |
| |
| 1 Тими ж днями, коли учнів ставало дедалі більше, зчинилось нарікання гелленістів на євреїв, що вдів їхніх занедбано в щоденній службі. |
| 2 Тоді дванадцятеро прикликали громаду учнів і сказали: «Не личить нам лишити слово Боже і при столах служити. |
| 3 Нагледіть собі, отже, з-поміж вас, брати, сімох мужів доброї слави, повних Духа та мудрости, а ми їх поставимо для цієї служби; |
| 4 самі ж ми будемо пильно перебувати у молитві і служінні слова.» |
| 5 Вподобалось це слово всій громаді й вибрали Стефана, мужа, повного віри і Святого Духа, Филипа, Прохора, Ніканора, Тимона, Пармена та Миколая, прозеліта з Антіохії, |
| 6 і поставили їх перед апостолами і, помолившись, поклали на них руки. |
| 7 І росло слово Боже та множилось число учнів у Єрусалимі вельми, і велика сила священиків були слухняні вірі. |
| 8 Стефан же, повний благодаті й сили, творив чуда й великі знаки в народі. |
| 9 І встали деякі з синагоги, так званої лібертинів, киренеїв, олександрійців, а й з Кілікії та з Азії і сперечалися із Стефаном, |
| 10 але не могли встоятися супроти мудрости й духа, що ним говорив. |
| 11 Тоді вони підмовили людей, щоб сказали: «Ми чули, як він говорив образливі слова проти Мойсея та проти Бога.» |
| 12 І підбурили народ, старших та книжників і, наскочивши, схопили і привели його в синедріон. |
| 13 Там вони поставили свідків, які говорили: «Цей чоловік не перестає говорити проти цього святого місця та Закону. |
| 14 Ми чули, як він говорив, що Ісус, отой Назарянин, зруйнує це місце й переінакшить звичаї, які Мойсей був передав нам.» |
| 15 І коли всі, що засідали в синедріоні, пильно дивилися на нього, бачили його обличчя, немов обличчя ангела. |
| |
| Глава 7 |
| |
| 1 А первосвященик спитав: «Чи воно справді так?» |
| 2 Він же відповів: «Мужі брати й отці, слухайте: Бог слави з'явився батькові нашому Авраамові, як він ще був у Месопотамії, перш ніж він оселивсь у Харані, |
| 3 і сказав до нього: Вийди з землі твоєї і з роду твого, і йди в землю, яку покажу тобі. |
| 4 Тоді він вийшов з Халдейської землі й оселивсь у Харані; а звідси, як умер його батько, (Бог) переселив його у цю землю, в якій живете нині. |
| 5 І не дав йому в ній спадщини ані на ступінь ноги, але обіцяв дати її йому в посілість, і його потомкам після нього, хоч у нього й не було дитини. |
| 6 А Бог сказав йому, що його потомство буде захожим у чужій країні, і його поневолять, і будуть гнобити чотириста років. |
| 7 Але народ, що вони йому будуть служити, - сказав Бог, - я буду судити, а після цього вони вийдуть і служитимуть мені на оцім місці. |
| 8 І дав йому союз обрізання, тож Авраам породив Ісаака й на восьмий день його обрізав, а Ісаак - Якова, а Яків -дванадцять патріярхів. |
| 9 А патріярхи із заздрости продали Йосифа у Єгипет, та Бог був з ним |
| 10 і визволив його з усіх його скорбот, і дав йому мудрість і ласку перед фараоном, царем єгипетським, а цей настановив його правителем над Єгиптом та над усім домом. |
| 11 Аж тут настала голоднеча по всьому Єгипті й Ханаані та велике лихо, і наші батьки не знаходили поживи. |
| 12 Зачувши ж Яків, що в Єгипті є збіжжя, послав туди перше батьків наших; |
| 13 а другим разом Йосиф дав себе пізнати своїм братам, і фараонові стало відомим походження Йосифа. |
| 14 А Йосиф послав і прикликав до себе свого батька Якова й усю родину - сімдесят п'ять душ. |
| 15 От і зійшов Яків у Єгипет і помер, сам він і батьки наші. |
| 16 І перенесли їх у Сихем, і поклали в гробі, що його Авраам був собі купив за ціну срібла в синів Хамора у Сихемі. |
| 17 Якже наближався час обітниці, що нею Бог поклявся був Авраамові, народ розрісся і намножився в Єгипті, |
| 18 аж поки настав інший цар в Єгипті, що не знав Йосифа. |
| 19 Він, обходячись підступно з нашим людом, гнобив батьків наших і змушував їх викидати власних дітей, щоб вони не жили. |
| 20 І саме під ту пору народився Мойсей і був угодний Богу; його годовано три місяці у домі батька його. |
| 21 Коли ж він був викинутий, взяла його дочка фараонова і вигодувала його собі за сина. |
| 22 І Мойсея вивчено всієї мудрости єгиптян, і він був сильний у своїх словах і ділах. |
| 23 А як йому сповнилося сорок років, спало йому на думку відвідати братів своїх, синів Ізраїля; |
| 24 і як він побачив, що одному з них чинили кривду, заступився за нього і відомстив покривдженого, вбивши єгиптянина. |
| 25 Брати його, гадав собі, зрозуміють, що Бог його рукою давав спасіння їм; але вони не зрозуміли. |
| 26 На другий день з'явився їм, як вони бились, і єднав їх у мирі, кажучи: Мужі, ви ж брати, чому один одному завдаєте кривду? |
| 27 А той, що кривдив ближнього, відіпхнув його і мовив: Хто це тебе поставив над нами князем і суддею? |
| 28 Чи не хочеш ти й мене вбити, як учора вбив єгиптянина? |
| 29 При цім же слові втік Мойсей і жив приходнем у землі Мідіянській, де породив двох синів. |
| 30 Коли минуло сорок років, з'явився йому в пустині гори Синаю ангел у полум'ї куща вогняного. |
| 31 Мойсей, побачивши, здивувався тим видінням; та коли підійшов ближче, щоб придивитись, пролунав голос Господній: |
| 32 Я - Бог твоїх батьків, Бог Авраама, Ісаака та Якова. - Увесь тремтячи, Мойсей не зважувався глянути. |
| 33 Тоді Господь сказав до нього: Скинь з ніг твоїх взуття, бо місце, де стоїш - земля свята. |
| 34 Бачив я, бачив муку мого народу в Єгипті і стогін його почув я, і от зійшов їх визволити. Ходи ж тепер, пошлю тебе в Єгипет. - |
| 35 Оцього Мойсея, якого вони відцурались, кажучи: Хто тебе поставив князем і суддею? - оцього Бог послав як князя та збавителя, за посередництвом ангела, що йому в кущі з'явився. |
| 36 Оцей вивів їх, робивши чудеса та знаки в Єгипетській землі й у Червонім морі, й у пустині сорок років. |
| 37 Це той Мойсей, що сказав синам Ізраїля: Бог воздвигне з-поміж братів ваших пророка, як мене. |
| 38 Це той що в громаді, на пустині був з ангелом, який говорив до нього на горі Синай, та з нашими батьками; то він одержав живі слова, щоб вам їх передати. |
| 39 Це той, якому батьки наші коритись не хотіли, а відіпхнули його й серцями своїми повернулись у Єгипет, |
| 40 кажучи, Аронові: Зроби нам богів, які б ходили перед нами; бо той Мойсей, що вивів нас з Єгипетського краю - не відаємо, що з ним сталося. |
| 41 І теля зробили собі тими днями, і жертви приносили бовванові, і були раді ділом рук своїх. |
| 42 І відвернувся Бог і видав їх, щоб служили небесному війську, як то написано у книзі пророків: Чи ви приносили мені заколене і жертви за сорок років у пустині, доме Ізраїля? |
| 43 Ви носили намет Молоха і зорю бога Рефана, образи, що ви собі зробили, щоб їм поклонятись! Тому виселю вас поза Вавилон. |
| 44 У наших батьків був намет свідоцтва у пустині, як повелів був той, хто говорив до Мойсея зробити його за зразком, що його він бачив. |
| 45 Його наші батьки взяли і винесли з Ісусом у землю, що нею погани володіли, яких Бог вигнав був з-перед обличчя батьків наших, аж до днів Давида, |
| 46 що знайшов ласку перед Богом і просив знайти житло для Бога Якова. |
| 47 А Соломон збудував йому дім. |
| 48 Та не в рукотворених проживає Всевишній як пророк говорить: |
| 49 Небо - престол мій, земля ж -підніжок ніг моїх. Який дім ви мені збудуєте, каже Господь, або яке місце мого відпочинку? |
| 50 Хіба то не моя рука створила те все? |
| 51 Ви, твердошиї та необрізані серцем і вухом! Ви завжди противитеся Духові Святому! Які батьки ваші, такі й ви. |
| 52 Кого з пророків не гонили батьки ваші? Вони вбили тих, що наперед звіщали прихід Праведного, якого ви тепер стали зрадниками й убивцями; |
| 53 ви, що одержали закон через звістування ангелів, але не зберігали його.» |
| 54 Почувши це, вони розлютилися своїм серцем і скреготали зубами на нього. |
| 55 (Стефан же), повний Духа Святого, дивлячись у небо, побачив славу Божу й Ісуса, який стояв по правиці Бога, |
| 56 і мовив: «Ось бачу відкрите небо і Сина Чоловічого, який стоїть по правиці Бога.» |
| 57 Вони ж закричали голосом великим і, затуливши вуха свої, кинулись на нього разом |
| 58 та вивели за місто, і почали каменувати. Свідки ж поклали свою одежу у ногах хлопця, що звався Савло. |
| 59 І каменували Стефана, який взивав, мовивши: «Господи Ісусе, прийми дух мій!» |
| 60 А впавши на коліна, закликав сильним голосом: «Господи, не постав їм цього за гріх!» І промовивши це, смертю заснув. |
| |
| Глава 8 |
| |
| 1 Савло ж погоджувався з його вбивством. І настало того дня велике переслідування Церкви, що в Єрусалимі. Всі, крім апостолів, розсипались по селах Юдеї та Самарії. |
| 2 Побожні люди поховали Стефана і зчинили великий плач по ньому. |
| 3 Савло ж руйнував Церкву: вдираючись до хат, виволікав чоловіків та жінок і передавав їх у в'язницю. |
| 4 Ті, отже, що порозсипались, ходили по країні й звіщали слово (Боже). |
| 5 Так і Филип, прийшовши в місто Самарію, проповідував їм Христа. |
| 6 А народ однодушне уважав на те, що Филип говорив, слухаючи його й бачивши ті знаки, що він чинив, |
| 7 бо з багатьох виходили нечисті духи, що в них були, кричачи голосом великим, і сила паралітиків та кривих видужувала. |
| 8 Радість же була велика в тім місті. |
| 9 А був перед тим у тому місті один чоловік, Симон на ім'я, що займався чаклунством і дивував люд самарійський та видавав себе за щось велике. |
| 10 За ним усі від найменшого до найбільшого слідом ходили, кажучи: «Цей чоловік - сила Божа, що її звуть великою.» |
| 11 Отож вони до нього були уважні, бо він довго дивував їх чарами своїми. |
| 12 Та як повірили Филипові, що звіщав їм царство Боже й ім'я Ісуса Христа, христились чоловіки й жінки. |
| 13 Увірував тоді й сам Симон і, охристившись, перебував з Филипом; а бачивши знаки й великі чуда, що робились, дивувався. |
| 14 Довідавшися, що Самарія прийняла слово Боже, апостоли, які були в Єрусалимі, послали до них Петра і Йоана. |
| 15 Ці прийшли й помолилися за них, щоб вони прийняли Духа Святого, |
| 16 бо він ще не зійшов був ні на кого з них, а лише були охрищені в ім'я Господа Ісуса. |
| 17 Тоді поклали на них руки, і вони прийняли Святого Духа. |
| 18 Якже побачив Симон, що через накладання апостольських рук дається Дух, приніс їм гроші |
| 19 і каже: «Дайте й мені таку владу, щоб той, на кого я покладу руки, прийняв Святого Духа.» |
| 20 Петро ж сказав до нього: «Срібло твоє нехай з тобою буде на погибіль, бо ти за гроші думав придбати дар Божий. |
| 21 Нема тобі у цій справі ні частки, ні спадщини, бо твоє серце не праве перед Богом. |
| 22 Покайся, отже, за лукавство своє і проси Господа, може буде відпущена тобі ця думка твого серця; |
| 23 бо ти, як бачу, в гіркій жовчі і путах неправди.» |
| 24 А Симон відповів, кажучи: «Моліться ви до Господа за мене, щоб на мене ніщо не найшло з того, що ви сказали.» |
| 25 Отож, вони, засвідчивши і звістивши слово Господнє, повернулися в Єрусалим, і благовістили чимало сіл самарійських. |
| 26 Ангел же Господній промовив до Филипа, кажучи: «Встань та піди на південь, на дорогу, що йде з Єрусалиму в Газу; вона безлюдна.» |
| 27 І встав він і пішов. Аж ось, етіопський муж, скопець, вельможа Кандаки, етіопської цариці, що був над усім її скарбом та що прийшов був в Єрусалим на прощу, - |
| 28 він повертався, сидячи на своїй колісниці й читаючи пророка Ісаю. |
| 29 Сказав Дух до Филипа: «Підійди і пристань до цієї колісниці.» |
| 30 Підбіг Филип і почув, що той читав пророка Ісаю, і сказав до нього: «Чи розумієш, що читаєш?» |
| 31 А він відповів: «Та як можу, коли ніхто мене не наставить?» І попросив Филипа зійти й сісти біля нього. |
| 32 Місце ж Писання, що той читав було це: «Його вели на заріз, мов овечку, мов те ягнятко перед тим, хто стриже його, безголосне; так він не відкриває рота свого. |
| 33 В його приниженні відмовили йому суд. Рід його хто може оповісти? Життя бо його від землі вирвано.» |
| 34 Озвався скопець і мовить до Филипа: «Скажи, будь ласка, про кого це пророк говорить? Про себе самого, чи про іншого кого?» |
| 35 Тоді Филип відкрив уста свої і, почавши від цього Писання, благовістив Ісуса йому. |
| 36 А коли вони їхали шляхом, прибули до води якоїсь, і скопець каже: «Он вода! Що забороняє мені охриститись?» |
| 37 Сказав же Филип: «Коли віриш з усього серця, - можна.» Відповідаючи, сказав: «Вірю, що він є Син Божий.» |
| 38 І повелів, щоб колісниця стала, і вони обидва - Филип та скопець - зійшли у воду і він охристив його. |
| 39 А коли вони вийшли з води, Дух Господній пірвав Филипа, і скопець не бачив його більше; він їхав, радіючи, дорогою своєю. |
| 40 Филип же опинився в Азоті й по дорозі звіщав Євангелію всім містам, аж поки не прийшов у Кесарію. |
| |
| Глава 9 |
| |
| 1 Савло, іще дихаючи погрозою та вбивством на Господніх учнів, прийшов до архиєрея |
| 2 і попросив у нього листів у Дамаск до синаног, щоб, коли знайде якихнебудь чоловіків та жінок, що тримаються цього визнання, привести їх зв'язаними в Єрусалим. |
| 3 Коли ж він був у дорозі й наближався до Дамаску, зненацька засяяло навкруг нього світло з неба, |
| 4 і він, упавши на землю, почув голос, що говорив до нього: «Савле, Савле! Чого мене переслідуєш?» |
| 5 Він запитав: «Хто ти, Господи?» А той: «Я - Ісус, що його ти переслідуєш. |
| 6 Встань же, та йди в місто, і тобі скажуть, що маєш робити.» |
| 7 А мужі, що йшли з ним, стояли онімілі з дива, бо вони чули голос, але не бачили нікого. |
| 8 Встав Савло з землі, і хоч очі його були відкриті, не бачив він нічого. Тож узяли його за руку і ввели у Дамаск. |
| 9 Був він там три дні невидючим; не їв і не пив нічого. |
| 10 А був у Дамаску один учень, на ім'я Ананія. Господь сказав до нього у видінні: «Ананіє!» Той озвався: «Ось я, Господи.» |
| 11 Тоді Господь до нього: «Встань та йди на вулицю, що зветься Простою, і шукай у домі Юди Савла, на ім'я Тарсянина: он він молиться.» |
| 12 І бачив (Савло) у видінні чоловіка, на ім'я Ананія, як він увійшов і поклав на нього руки, щоб прозрів знову. |
| 13 Ананія ж відповів: «Господи, чув я від багатьох про того чоловіка, скільки він зла заподіяв твоїм святим в Єрусалимі. |
| 14 Та й тут він має владу від архиєреїв в'язати всіх, що прикликають твоє ім'я.» |
| 15 Але Господь сказав до нього: «Іди, бо він для мене вибране знаряддя, щоб занести моє ім'я перед поган, царів, і синів Ізраїля. |
| 16 Я бо йому покажу, скільки він має витерпіти за моє ім'я.» |
| 17 Відійшов Ананія і, увійшовши в дім та поклавши на Савла руки, мовив: «Савле, брате! Господь послав мене, Ісус, що з'явився тобі в дорозі, якою ти йшов, щоб ти прозрів знову і сповнився Святим Духом.» |
| 18 І вмить немов луска з очей йому впала, і він прозрів знову, і зараз же христився. |
| 19 Потім прийняв поживу та покріпився на силах. І перебув кілька днів з учнями, які були в Дамаску; |
| 20 і зараз же почав по синагогах проповідувати Ісуса, що він - Син Божий. |
| 21 Усі, що чули, дивувались і казали: «Чи це не той, що в Єрусалимі лютував проти тих, які це ім'я призивають, та й що сюди прибув на те, щоб зв'язаними їх вести до архиєреїв?» |
| 22 А Савло дедалі дужчав і бентежив юдеїв, які мешкали в Дамаску, доводячи, що цей (Ісус) - Христос. |
| 23 Як минуло доволі часу, юдеї змовилися, щоб його вбити, |
| 24 але Савло довідався про їхню змову. День і ніч чатували вони при воротях, щоби його вбити. |
| 25 Та учні взяли його вночі й по мурі спустили в коші. |
| 26 Прибувши ж у Єрусалим, він пробував пристати до учнів, та всі його боялися, не віривши, що він учень. |
| 27 Тоді Варнава взяв його, привів до апостолів і розповів їм, як він у дорозі бачив Господа і що говорив до нього, і як він проповідував відважно в Дамаску ім'я Ісуса. |
| 28 І він був з ними, виходячи і входячи до Єрусалиму та проповідуючи сміливо ім'я Господнє; |
| 29 а й розмовляв і змагався з гелленістами, однак вони намагались його вбити. |
| 30 Брати ж, довідавшись про те, відвели його в Кесарію і вислали в Тарс. |
| 31 Отож, Церква по всій Юдеї, Галилеї і Самарії мала спокій; будуючись і ходячи в Господнім страсі, наповнялася вона втіхою Святого Духа. |
| 32 І сталося, що Петро, обходячи всі усюди, прибув і до святих, що мешкали в Лідді. |
| 33 Там він знайшов одного чоловіка, на ім'я Еней, що лежав на ліжку вісім років і був паралітик. |
| 34 Петро сказав до нього: «Енею, Ісус Христос тебе оздоровляє. Устань і сам постели собі ліжко!» І вмить той підвівся. |
| 35 І бачили його всі мешканці Лідди та Сарону, і навернулися вони до Господа. |
| 36 Була ж у Яффі одна учениця, на ім'я Тавита, що значить у перекладі Дорка (Сарна). Вона була повна добрих діл та милостині, що чинила. |
| 37 І сталося тими днями, що вона занедужала й умерла. Обмили її і поклали в горниці. |
| 38 А що Лідда лежить близько Яффи, учні, почувши, що Петро там, послали двох чоловіків з просьбою до нього: «Не отягайся прийти аж до нас!» |
| 39 Петро негайно рушив з ними. І як прийшов, вони його повели наверх у горницю, де всі вдови оточили його з плачем, показуючи йому туніки й плащі, що їх робила Дорка, бувши з ними. |
| 40 Велівши всім вийти з хати, Петро став на коліна й почав молитися, а повернувшись до тіла, мовив: «Тавито, встань!» І та відкрила свої очі й, побачивши Петра, сіла. |
| 41 Він же подав їй руку та й підвів її і, прикликавши святих та вдів, поставив її живою. |
| 42 Довідалась про це вся Яффа, і багато повірило в Господа. |
| 43 Доволі днів Петро перебув у Яффі в одного гарбаря Симона. |
| |
| Глава 10 |
| |
| 1 А був у Кесарії один чоловік на ім'я Корнилій, сотник, з полку, що звався італійським, |
| 2 побожний і богобоязливий з усім своїм домом; він чинив народові великі милостині й завжди Богові молився. |
| 3 Бачив він - десь коло дев'ятої години дня - ясно у видінні ангела Божого, що ввійшов до нього та йому мовив: «Корнилію!» |
| 4 Той видивився на нього і, переляканий, озвався: «Що, Господи?» А він сказав до нього: «Твої молитви і твої милостині піднялись перед Богом, і він згадав про тебе. |
| 5 Пошли ж тепер людей у Яффу і приведи Симона, що зветься Петром. |
| 6 Він гостює в одного гарбаря Симона, що має дім край моря.» |
| 7 І коли ангел, що говорив до нього, відійшов, Корнилій покликав двох із своїх домових слуг та побожного воїна з тих, що стало з ним перебували, |
| 8 і, розповівши їм усе, послав їх у Яффу. |
| 9 Другого ж дня, як ті були в дорозі й наближалися до міста, Петро зійшов на крівлю помолитись коло шостої години. |
| 10 Він зголоднів і захотілося йому їсти. І от, як йому готували, найшов захват на нього: |
| 11 бачить він небо відкрите, а з нього сходить якась річ, неначе скатерка велика, прив'язана чотирма кінцями, і спускається на землю. |
| 12 Були ж у ній всякі чотириногі, плазуни земні й небесні птиці. |
| 13 І пролунав до нього голос: «Устань, Петре, заколи і їж!» |
| 14 Петро ж відповів: «Ніколи, Господи, бо я ніколи не їв нічого поганого й нечистого.» |
| 15 І знову, вдруге, залунав голос до нього: «Що Бог очистив, ти не погань.» |
| 16 Це сталося тричі, і зараз же річ ота піднялась на небо. |
| 17 Якже збентежений Петро питав себе самого, що це могло б бути за видіння, що він бачив, - он люди, послані Корнилієм, розпитавши про Симонову хату, стали біля дверей |
| 18 і, покликавши, спитали, чи тут гостює Симон, на прізвище Петро. |
| 19 А як Петро роздумував над тим видінням, Дух сказав до нього: «Он три чоловіки тебе шукають. |
| 20 Устань же, зійди вниз і піди з ними без усякого вагання, бо то я послав їх.» |
| 21 Зійшов Петро до тих мужів і мовив: «Ось я! Я той, кого ви шукаєте. Яка причина вашого приходу?» |
| 22 Ті відповіли: «Корнилій сотник, муж праведний і богобоязливий, доброї слави в усього юдейського народу, був святим ангелом повідомлений покликати тебе до свого дому й послухати слів твоїх.» |
| 23 Отже, він запросив їх до себе та прийняв їх. Другого дня він устав і рушив з ними; дехто з братів з Яффи теж пішли з ним. |
| 24 Наступного ж дня він увійшов у Кесарію. А Корнилій, скликавши рідню та близьких приятелів, чекав їх. |
| 25 І саме як Петро входив, Корнилій вийшов йому назустріч і, припавши йому до ніг, уклонився. |
| 26 Петро ж підвів його, кажучи: «Встань, бо я теж людина.» |
| 27 І, розмовляючи з ним, увійшов до середини, знайшов багато зібраних, |
| 28 і до них промовив: «Ви знаєте, що юдеєві не дозволено приставати до чужинця чи входити до нього. Та Бог мені об'явив, що не слід уважати ніяку людину за погану чи за нечисту. |
| 29 Тому я без вагання прибув на ваш поклик. Питаю, отже, з якої причини ви по мене посилали?» |
| 30 Корнилій відповів: «Ось уже четвертий день, як я о цій годині, о дев'ятій, молився у своїй хаті, аж ось передо мною став чоловік у сяючій одежі |
| 31 і мовив: Корнилію, твоя молитва вислухана і твої милостині згадані перед Богом. |
| 32 Пошли, отже, в Яффу і приклич Симона, що зветься Петром. Він перебуває в хаті Симона гарбаря, край моря. |
| 33 Я зараз же послав по тебе, і ти добре зробив, що прийшов. І оце тепер ми всі перед Богом стоїмо, щоб слухати все, що Господь тобі наказав.» |
| 34 Тоді Петро почав говорити, мовивши: «Я справді розумію, що Господь не дивиться на особу, |
| 35 а в кожному народі, хто його боїться і чинить правду, той йому приємний. |
| 36 Він послав своє слово синам Ізраїля, звіщаючи їм мир через Ісуса Христа, що є Господом усіх. |
| 37 Ви знаєте, що сталося по всій Юдеї, почавши з Галилеї, після хрищення, що проповідував Йоан: |
| 38 про Ісуса з Назарету, якого Бог помазав Святим Духом та силою і який прийшов, добро творячи та зціляючи всіх, що їх диявол поневолив, бо Бог був з ним. |
| 39 І ми свідки всього того, що він чинив у краю Юдейськім та в Єрусалимі; його вони, повісивши на дереві, убили. |
| 40 Того Бог на третій день воскресив і дав йому з'явитись, |
| 41 не всьому народові, але вибраним Богом свідкам, нам, що з ним їли й пили після того, як він воскрес із мертвих. |
| 42 І він нам повелів проповідувати народові і свідчити, що то він призначений Богом суддя живих і мертвих. |
| 43 Йому свідчать усі пророки, що кожен, хто вірує в нього, через його ім'я одержує відпущення гріхів.» |
| 44 Петро ще говорив слова ці, як Святий Дух зійшов на всіх, хто слухав промову. |
| 45 Всі вірні обрізані, що прибули з Петром, дивувались, що дар Святого Духа вилився і на поган; |
| 46 бо чули, як ті говорили мовами й величали Бога. Тоді Петро озвався: |
| 47 «Чи може хтось боронити води, щоб оці не христились, що, як і ми, одержали Святого Духа?» |
| 48 І повелів, щоб їх христили во ім'я Ісуса Христа. Тоді вони попросили його зостатись у них кілька днів. |
| |
| Глава 11 |
| |
| 1 Апостоли і брати, які були в Юдеї, довідалися, що й погани прийняли слово Боже. |
| 2 А як Петро прийшов в Єрусалим, обрізані накинулись на нього: |
| 3 «Чого, - мовляв, - увійшов єси до необрізаних і їв з ними?» |
| 4 Отут Петро й почав їм викладати за порядком усю справу: |
| 5 «Я, - каже, - був у місті Яффі й молився, і бачив у захваті видіння: якась річ спускалася, неначе скатерка велика, прив'язана за чотири кінці, -сходила з неба й наблизилась аж до мене. |
| 6 Приглянувсь я пильно до неї і спостеріг та й побачив чотироногих землі, звірів і плазунів, і птиць небесних. |
| 7 Почув я і голос, що говорив до мене: Встань, Петре, заколи і їж! |
| 8 Та я озвався: Ніколи, Господи, ніколи бо ніщо погане або нечисте не входило в мої уста. |
| 9 І вдруге голос мені відповів з неба: Що Бог очистив, ти не погань. - |
| 10 Це сталося тричі і знову все було взяте на небо. |
| 11 І ось у ту саму мить три чоловіки, що були послані до мене з Кесарії, стали перед домом, де ми були. |
| 12 І Дух сказав мені йти з ними без усякого вагання. Пішли зо мною і цих шість братів, і ввійшли ми в дім до того чоловіка. |
| 13 А він розповів нам, як бачив ангела в себе вдома, що з'явився йому, і мовив: Пошли в Яффу за Симоном, що зветься Петро. |
| 14 Він тобі оповість слова, якими ти спасешся, ти й увесь дім твій. - |
| 15 Ледве почав я говорити, як Дух Святий зійшов на них, як і на нас напочатку. |
| 16 І я згадав слово Господнє, як він говорив: Йоан христив водою, ви ж будете охрищені Святим Духом. |
| 17 Коли, отже, Бог дав такий самий дар їм, як і нам, що увірили в Господа Ісуса Христа, то хто я такий, щоб міг був стати Богові на перешкоді?» |
| 18 Почувши це, замовкли і хвалили Бога, кажучи: «Отже й поганам дав Бог покаяння, щоб мали життя.» |
| 19 Ті ж, що були розсипалися через гоніння з приводу Стефана, досягли аж до Фінікії, Кіпру та й Антіохії, нікому не проповідуючи слова, крім юдеїв. |
| 20 Були ж між ними деякі мужі з Кіпру та з Кирени, які прийшли в Антіохію та промовляли й до греків, благовіствуючи їм Господа Ісуса. |
| 21 Рука Господня була з ними, і велике число було тих, що увірували й навернулись до Господа. |
| 22 Чутка про це дійшла до вух Церкви, що в Єрусалимі, і вони вислали Варнаву в Антіохію. |
| 23 Коли він прийшов і побачив ласку Божу, зрадів і підбадьорив усіх триматися Господа рішучим серцем, |
| 24 бо він був чоловік добрий, повний Святого Духа та віри. І пристало багато людей до Господа. |
| 25 Тоді (Варнава) вирушив у Тарс розшукати Савла |
| 26 і, знайшовши, привів його в Антіохію. Вони збирались цілий рік у церкві й силу людей навчали. В Антіохії вперше учнів називано християнами. |
| 27 Прибули ж тими днями в Антіохію пророки з Єрусалиму. |
| 28 Один з них, Агав на ім'я, встав і прорік Духом, що на всім світі має бути велика голоднеча, яка й настала за Клавдія. |
| 29 Тож учні, кожний з них по спромозі, ухвалили послати братам, що жили в і Юдеї, допомогу; |
| 30 що й зробили, пославши її старшим через руки Варнави і Савла. |
| |
| Глава 12 |
| |
| 1 Під ту пору цар Ірод підняв руку, щоб гнобити деяких із Церкви. |
| 2 Він стяв мечем Якова, Йоанового брата. |
| 3 Побачивши, що це подобалося юдеям, він звелів, крім того, ще й Петра схопити; а були дні Опрісноків. |
| 4 Схопивши його, він посадив його у в'язницю і передав чотирьом чвіркам вояків, щоб стерегли його, бажаючи вивести його перед народ по Пасці. |
| 5 Отож, Петра стерегли у в'язниці, а Церква молилася горливо Богові за нього. |
| 6 Коли ж Ірод намірявся вивести його, Петро, закутий двома ланцюгами, спав тієї ночі, між двома вояками, а сторожі при дверях стерегли в'язницю. |
| 7 Нараз з'явився ангел Господній, і у в'язниці засяяло світло. Він, вдаривши Петра по боці, збудив його, кажучи: «Вставай чимскорше!» І ланцюги впали з рук у нього. |
| 8 Далі сказав до нього ангел: «Підпережися і надінь свої сандалі.» (Петро) зробив так. Знову сказав до нього: «Накинь на себе плащ і йди за мною.» |
| 9 Вийшов Петро й ішов за ним; не знав він, чи це правда, що робив ангел; він думав, що видіння бачить. |
| 10 Минули вони першу варту і другу, і прийшли до залізної брами, що веде в місто; вона сама собою їм відчинилась. Вийшли вони та пройшли одну вулицю, й ангел нараз відступив від нього. |
| 11 Тоді Петро, опритомнівши, мовив: «Тепер я справді знаю, що Господь послав ангела свого і вирвав мене з руки Ірода й від усього, чого очікував юдейський народ.» |
| 12 Цілком свідомий, він пішов у дім Марії, Матері Йоана, що звався Марком, де досить багато зібрались і молилися. |
| 13 Як він постукав у хвіртку брами, вийшла послухати дівчина, на ім'я Рода; |
| 14 і, пізнавши голос Петра, з радощів не відчинила брами, а вбігши, сповістила, що Петро стоїть при брамі. |
| 15 Ті їй сказали: «Ти збожеволіла!» Вона ж таки своє твердила. Тоді вони сказали: «То його ангел.» |
| 16 А Петро далі стукав. І відчинили і, побачивши його, нестямилися. |
| 17 Махнувши їм рукою, щоб мовчали, він докладно оповів їм, як Господь вивів його з в'язниці, і мовив: «Оповістіть це Яковові і братам.» І, вийшовши, пішов у друге місце. |
| 18 Коли ж настав день, поміж вояками настала чимала тривога: що воно могло з Петром статись? |
| 19 Ірод послав, щоб його розшукати; та, не знайшовши, вчинив сторожам допит і повелів їх на смерть скарати. Потім він пішов з Юдеї в Кесарію і перебував там. |
| 20 Ірод був сильно лютий на тирян та сидонян. Ці, змовившись разом, прибули до нього та, притягнувши на свій бік Власта, царського постельника, просили миру, бо край їхній живився із царського. |
| 21 І от призначеного дня Ірод, надягнувши царські шати і сівши на трибуні, держав до них промову. |
| 22 Народ же викрикував: «Це голос Бога, не людини.» |
| 23 В ту ж саму мить ангел Господній вдарив його за те, що він не віддав Богові слави. Черви пожерли його, і він помер. |
| 24 А слово Боже росло і множилося. |
| 25 Варнава ж та Савло, виконавши службу й узявши з собою Йоана, прозваного Марком, повернулися з Єрусалиму. |
| |
| Глава 13 |
| |
| 1 Були ж в Антіохії, у Церкві, що там була, пророки й учителі як ось: Варнава, Симон, прозваний Ніґер, Лукій Киренейський, Манаен, вихований з Іродом тетрархом, і Савло. |
| 2 Якось одного разу, коли вони служили Господеві й постили, Дух Святий промовив: «Відлучіть мені Варнаву і Савла на діло, до якого я їх покликав.» |
| 3 Тоді вони, попостивши й помолившися, поклали на них руки і відпустили. |
| 4 Ті ж, вислані Святим Духом, прибули в Селевкію, а звідти відпливли до Кіпру. |
| 5 Прибувши в Саламіну, почали звіщати слово Боже в юдейських синагогах. Помічником же був при них Йоан. |
| 6 Пройшовши увесь острів аж до Пафосу, знайшли одного чоловіка, ворожбита, ложного юдейського пророка, на ім'я Вар-Ісус, |
| 7 який був з проконсулом Сергієм Павлом, розумною людиною. Цей, покликавши Варнаву і Савла, хотів почути слово Боже. |
| 8 Але Елімас, ворожбит - так бо перекладається його ім'я - виступив проти них, і намагався проконсула від віри відвернути. |
| 9 Тоді Савло, він же й Павло, повний Святого Духа, глянув на нього пильно |
| 10 і мовив: «О повний всякого підступу і всякого лукавства, сину диявола, вороже всякої правди! Чи ж не перестанеш перекручувати прості дороги Господні? |
| 11 Оце тепер на тобі рука Господня: ти станеш сліпим і дочасу не бачитимеш сонця.» І зараз же впала на нього темрява й морок, і він, обертаючися на всі боки, шукав, хто б його повів за руку. |
| 12 Тоді проконсул, бачивши, що сталося, увірував, вельми здивований наукою Господньою. |
| 13 А з Пафосу ті, що були з Павлом, пустилися на море й прибули в Пергу Памфілійську, але Йоан, відлучившися від них, повернувся в Єрусалим. |
| 14 Вони ж, пройшовши поза Пергію, прийшли в Антіохію Пісідійську і дня суботнього ввійшли до синагоги й посідали. |
| 15 А по прочитанні закону та пророків наставники синагоги послали їм сказати: «Мужі брати, як маєте якесь слово втіхи для народу, скажіте.» |
| 16 Встав тоді Павло і, давши знак рукою, мовив: «Мужі ізраїльські й ви, що боїтеся Бога, слухайте! |
| 17 Бог цього народу, Ізраїля, вибрав наших батьків і підняв угору цей народ, під час його побуту в Єгипетській землі, і потужньою рукою вивів їх із неї. |
| 18 І сорок років годував у пустині; |
| 19 вигубивши ж сім народів у землі Ханаанській, дав їм у спадщину їхню землю, |
| 20 майже по чотириста п'ятдесятьох роках. А після цього дав їм суддів аж до пророка Самуїла. |
| 21 Потім вони домагалися царя, і Бог дав їм Саула, сина Кіша, мужа з покоління Веніямина: сорок років. |
| 22 Та (Бог), відкинувши його, настановив їм царем Давида, якому так засвідчив: Я знайшов Давида, сина Єссея, чоловіка мені до серця, що виконає всю мою волю. |
| 23 З його потомства, згідно з обітницею, Бог воздвиг Ізраїлеві Спасителя Ісуса, |
| 24 під час коли Йоан перед його приходом проповідував усьому ізраїльському народові хрищення покаяння. |
| 25 Сповнивши шлях свій, Йоан мовив: Я не той, за кого ви мене вважаєте, та он іде за мною, якому я не гідний взуття розв'язати. |
| 26 Мужі брати, сини роду Авраама, і ті між вами, що бояться Бога! Вам послане оте слово спасіння. |
| 27 Та мешканці Єрусалиму і князі їхні не визнали його, а засудивши його, сповнили слова пророків, які читаються щосуботи. |
| 28 І хоча й не знайшли ніякої смертельної вини на ньому, вимагали у Пилата вбити його. |
| 29 А коли виконали все, що було про нього написане, знявши його з хреста, поклали до гробу. |
| 30 Та Бог воскресив його з мертвих, |
| 31 і він багато днів являвся тим, що прийшли з ним з Галилеї в Єрусалим, які й тепер свідками його перед народом. |
| 32 І ми звіщаємо вам ту обітницю, що була зроблена батькам нашим. |
| 33 Бог її здійснив нам, їхнім дітям, воскресивши Ісуса, як написано у другому псалмі: Ти - мій син; я сьогодні зродив тебе. - |
| 34 А що він воскресив його з мертвих, так що він більш не повернеться у зітління, то (Бог) так промовив: Я дам вам святощі Давида, речі певні. - |
| 35 Ось чому то в іншому місці він каже: Ти не даси твоєму Святому побачити зітління. - |
| 36 Давид же, служивши свого часу волі Божій, помер і був прилучений до своїх предків, і зітління бачив. |
| 37 Той же, що його Бог воскресив, не бачив зітління. |
| 38 Нехай, отже, вам, мужі брати, буде відомо, що ним звіщається вам прощення гріхів, і від усього, в чому ви не могли виправдатися законом Мойсея, |
| 39 ним кожний віруючий виправдується. |
| 40 Уважайте ж, щоб з вами не сталося те, що сказано в пророків: |
| 41 Глядіть, презирливі, дивуйтеся і щезніть, бо діло я зроблю за ваших днів, якому не повірите, коли хтось розповість вам.» |
| 42 Якже вони виходили, їх запросили, щоб вони й наступної суботи говорили їм про те саме. |
| 43 А коли збори розійшлися, чимало юдеїв і побожних прозелітів пішли слідом за Павлом та за Варнавою, які в розмові з ними їх умовляли, щоб перебували в благодаті Божій. |
| 44 Наступної суботи зібралося майже все місто слухати слово Боже. |
| 45 Побачивши той натовп, юдеї сповнилися заздрощів і перечили словам Павла, і хулили. |
| 46 Тоді Павло й Варнава, набравшися сміливости, сказали: «Для вас треба було наперед промовляти слово Боже; та коли ви його відкидаєте від себе й уважаєте себе негідними вічного життя, ось ми звернемося до поган. |
| 47 Так бо звелів Господь нам: Я тебе поставив світлом поганам, щоб ти був спасінням аж до кінців землі.» |
| 48 Чуючи це погани, зраділи і прославляли слово Господнє, та й увірували усі ті, що були призначені до вічного життя. |
| 49 І ширилося слово Господнє по всій країні. |
| 50 Але юдеї підбурили побожних і визначних жінок і перших у місті, і ці вчинили гоніння на Павла і на Варнаву та й прогнали їх із землі своєї. |
| 51 Вони ж, обтрясши на них порох з ніг у себе, пішли в Іконію; |
| 52 учні ж сповнювалися радощами і Святим Духом. |
| |
| Глава 14 |
| |
| 1 В Іконії вони ввійшли, як звичайно, в юдейську синагогу й промовляли так, що увірувала велика сила юдеїв і греків. |
| 2 Юдеї ж, які зоставилися невірними, підбурили й роз'ятрили настрій поган проти братів. |
| 3 Та все ж таки Павло й Варнава перебули досить часу, одважно промовляючи у Господі, який свідчив слову своєї благодаті й зізволяв, що знаки й чудеса творились їх руками. |
| 4 І розділився народ у місті: одні пристали до юдеїв, другі ж тримались апостолів. |
| 5 Коли ж погани і юдеї разом з їхньою старшиною кинулися, щоб їм заподіяти зневагу та їх каменувати, |
| 6 вони, збагнувши це, втекли в міста Лікаонські, Лістру та Дербу й околицю, |
| 7 і там звіщали Євангелію. |
| 8 У Лістрі сидів один чоловік, недужий на ноги, кульгавий від утроби матері своєї, який не ходив ніколи. |
| 9 Він слухав, як Павло говорив; глянувши на нього пильно і, побачивши, що він мав віру, щоб спастися, |
| 10 сказав голосом великим: «Устань на твої ноги просто!» Той скочив і почав ходити. |
| 11 Як же народ побачив, що Павло зробив, підняв свій голос, гукаючи по-лікаонському: «Боги в людській подобі зійшли до нас.» |
| 12 І назвали Варнаву Зевсом, а Павла Гермесом, бо цей мав провід у слові. |
| 13 І от жрець Зевса, що перед містом, привів до брами биків з вінками й хотів разом з народом принести жертву. |
| 14 Довідавшись про це апостоли, Варнава та Павло, роздерли на собі одежу й кинулись між народ, кричачи: |
| 15 «Люди добрі, що це ви робите? Таж і ми такі самі, як ви, люди, що проповідуємо вам, щоб ви від цих марнот навернулись до живого Бога, який створив небо й землю, і море, й усе, що є в них, |
| 16 який за минулих поколінь дозволяв усім народам ходити своїми шляхами, |
| 17 хоч і не лишив себе без усякого свідоцтва, добро творячи, даючи вам з неба дощ та врожайні пори, сповняючи харчами й радощами серця ваші!» |
| 18 Таке кажучи, ледве народ спинили, щоб не приносили їм жертви. |
| 19 Аж тут з Антіохії та Іконії надійшли юдеї, які, привабивши на свій бік чернь, каменували Павла й виволікли геть за місто, думавши, що він умер, |
| 20 Та коли учні його обступили, він устав і повернувсь у місто. Наступного дня вийшов з Варнавою в Дербу. |
| 21 А як звістили Євангелію в тім місті й придбали чимало учнів, повернулись назад у Лістру, Іконію й Антіохію, |
| 22 підсилюючи серця учнів і заохочуючи твердо триматись віри, бо через багато страждань нам треба ввійти в царство Боже. |
| 23 Вони настановили їм по церквах старших, а після молитви і посту, передали їх Господові, в якого ті увірували. |
| 24 І перейшовши Пісідію, прибули в Памфілію. |
| 25 Звістивши слово в Пергії, спустились в Атталію, |
| 26 а звідтіля відпливли в Антіохію, звідкіль були віддані ласці Божій на діло, яке довершили. |
| 27 Прибувши ж і зібравши Церкву, розповідали все, що Бог учинив з ними та як він відчинив поганам двері віри. |
| 28 І перебули з учнями чимало часу. |
| |
| Глава 15 |
| |
| 1 Тим часом деякі, що прийшли з Юдеї, навчали братів: «Коли ви не обріжетеся за звичаєм Мойсея, не зможете спастися.» |
| 2 По чималій суперечці та змаганні Павла і Варнави з ними, вирішено, щоб Павло і Варнава, і деякі інші з них, пішли в цій справі в Єрусалим до апостолів і старших. |
| 3 Тож вони, виряджені Церквою, проходили через Фінікію і Самарію, розповідаючи про навернення поган, і чинили всім братам велику радість. |
| 4 Прибувши ж у Єрусалим, вони були прийняті Церквою, апостолами та старшими й оповіли, що Бог зробив через них. |
| 5 Та деякі з секти фарисеїв, що були увірували, встали, кажучи, що треба їх обрізати та наказати, щоб берегли закон Мойсея. |
| 6 От і зібралися апостоли та старші, щоб розглянути цю справу. |
| 7 По довгій суперечці встав Петро і до них промовив: «Мужі брати! Ви знаєте, що вже віддавна Бог вибрав був мене між вами, щоб погани з уст моїх чули слово Євангелії й увірували. |
| 8 І серцевідець Бог засвідчив їм, давши їм Святого Духа, як і нам, |
| 9 і не вчинив ніякої різниці між нами та між ними, очистивши вірою серця їхні. |
| 10 Чого ж ото тепер спокушаєте Бога, бажаючи накинути учням на шию ярмо, якого ні батьки наші, ані ми не здоліли нести? |
| 11 А втім, ми благодаттю Господа Ісуса віруємо, що спасемося так само, як ті.» |
| 12 Затихла вся громада й почала слухати Варнаву та Павла, як вони розповідали про ті знаки та чуда, що їх Бог учинив був через них між поганами. |
| 13 А як вони замовкли, озвався Яків і мовив: «Мужі брати, вислухайте мене! |
| 14 Симон розповів, як Бог спершу навідався до поган, щоб узяти з-поміж них народ для імени його. |
| 15 З тим згоджуються і слова пророків, як написано: |
| 16 А після цього я повернуся і відбудую намет Давида занепалий; я його руїну відбудую і знов його поставлю, |
| 17 щоб решта людей Господа шукала, і всі народи, на яких призване ім'я моє, - каже Господь, що чинить це, |
| 18 йому відоме споконвіку. |
| 19 Тому я думаю, що не треба турбувати тих із поган, що навертаються до Бога, |
| 20 але їм приписати, щоб стримувалися від нечистот ідольських, від розпусти, від задушеного та від крови. |
| 21 Мойсей бо з давен-давна має по містах своїх проповідників, що його читають у синагогах щосуботи.» |
| 22 Тоді апостоли і старші разом з усією Церквою схвалили вибрати кількох з-між себе і послати в Антіохію з Павлом та Варнавою: Юду, званого Варсавою, і Силу, мужів-проводирів поміж братами. |
| 23 Вони написали і доручили через них ось що: «Апостоли і старші, брати ваші, братам з поган в Антіохії, Сирії та Кілікії, привіт! |
| 24 Через те, що ми чули, як деякі з нас, вийшовши без нашого доручення, потурбували вас словами та схвилювали ваші душі, |
| 25 то ми й постановили однодушно вибрати мужів і їх до вас послати разом з любим нам Варнавою та Павлом, |
| 26 людьми, що душі свої віддали за ім'я Господа нашого Ісуса Христа. |
| 27 Отож, ми вислали вам Юду й Силу, і вони усно викладуть те саме. |
| 28 Подобалось бо Святому Духові й нам ніякого більше не складати на вас тягару, крім цього необхідного: |
| 29 стримуватися від ідоложертвенного м'яса, крови, душенини та розпусти. Ви добре зробите, коли будете берегтися цього. Будьте здорові.» |
| 30 Висланці ж прийшли в Антіохію і, скликавши громаду, доручили листа, |
| 31 а вони, прочитавши його, зраділи тією втіхою. |
| 32 Юда та Сила, які й самі були пророки, втішили і скріпили братів частим словом. |
| 33 По деякім часі брати відпустили їх у мирі до тих, що їх вислали. |
| 34 Сила задумав зостатися там. |
| 35 Павло ж з Варнавою лишилися в Антіохії, де вони з багатьма іншими навчали та звіщали слово Господнє. |
| 36 По кількох днях Павло промовив до Варнави: «Повернімось і відвідаймо братів у кожному місті в яких ми були звіщали Господнє слово, щоб довідатися, як маються.» |
| 37 А Варнава хотів узяти з собою і Йоана, прозваного Марком. |
| 38 Та Павло вважав ліпше не брати з собою того, хто відлучився від них у Памфілії і не пішов був з ними на роботу. |
| 39 І виникла гостра суперечка, так, що вони розстались. Варнава взяв із собою Марка й відплив до Кіпру. |
| 40 А Павло, вибравши Силу, рушив у дорогу, переданий братами Господній благодаті. |
| 41 І проходив він через Сирію та Кілікію, зміцняючи Церкви. |
| |
| Глава 16 |
| |
| 1 І він прибув у Дербу і Лістру. А був там один учень, Тимотей на ім'я, син однієї жінки, віруючої юдейки, а батька грека. |
| 2 Він мав добру славу між братами Лістри й Іконії. |
| 3 Павло хотів узяти його з собою і, взявши, обрізав із-за юдеїв, що були в тих місцях; усі бо знали, що його батько був грек. |
| 4 Якже проходили через міста, передавали їм, щоб берегти ті постанови, що їх були схвалили апостоли і старші в Єрусалимі. |
| 5 Отак Церкви утверджувались у вірі й росли числом щоденно. |
| 6 Вони пройшли через Фригію і Галатський край, а Дух Святий заборонив їм звіщати слово в Азії. |
| 7 Дійшовши до Місії, вони пробували пройти у Вітинію, та Дух Ісуса їм того не дозволив, |
| 8 і, пройшовши Місію, прибули до Троади. |
| 9 Аж тут з'явилось Павлові вночі видіння: один македонець стоїть і, благаючи його, каже: «Перейди в Македонію і допоможи нам.» |
| 10 Як тільки він побачив це видіння, ми зараз же старались вийти в Македонію, зрозумівши, що Бог нас покликав звіщати їм Євангелію. |
| 11 Відпливши з Троади, ми подались просто на Самотракію, а другого дня на Неаполь, |
| 12 звідти ж направилися на Филиппи, столичне місто частини Македонії -(римської) колонії. Ми перебули днів кілька у тім місті. |
| 13 Суботнього ж дня вийшли поза браму над річку, де звичайно відбувалася молитва, та й посідавши, розмовляли з жінками, що там були зійшлися. |
| 14 А слухала нас одна жінка, на ім'я Лідія, купчиха кармазином з міста Тіятир, що почитала Бога. Господь відкрив їй серце так, що вона вважала на слова Павлові. |
| 15 Коли ж охристилася вона і її дім, запросила нас, кажучи: «Як ви мене визнали за вірну Господові, ввійдіть і перебувайте у моїм домі.» І примусила нас. |
| 16 Іншим разом, як ми йшли на молитву, зустріла нас одна служниця, що мала духа віщуна, і віщуванням справляла панам своїм великий заробіток. |
| 17 Ідучи слідом за Павлом і за нами, вона кричала: «Ці люди - слуги Всевишнього Бога, які звіщають вам путь спасіння!» |
| 18 Чимало днів вона таке робила. Набридло це Павлові й, повернувшися, він сказав до духа: «Велю тобі ім'ям Ісуса Христа вийти з неї!» І в ту ж мить він вийшов. |
| 19 Побачивши її пани, що їхня надія на заробіток пропала, схопили Павла й Силу і потягли на майдан до влади. |
| 20 Привівши ж їх до воєвод, сказали: «Ці люди колотять наше місто; це юдеї. |
| 21 Вони навчають звичаїв, яких нам, римлянам, не дозволено ані приймати, ані виконувати.» |
| 22 І натовп кинувся на них спільно, а воєводи, здерши з них одежу, звеліли їх сікти різками; |
| 23 завдавши їм чимало ран, кинули у в'язницю, наказавши тюремникові пильно стерегти їх. |
| 24 Він же, прийнявши такий наказ, вкинув їх у в'язницю до самої середини й забив їх ноги у колоди. |
| 25 Павло та Сила опівночі молилися і співали Богу, а в'язні слухали їх. |
| 26 Раптом зчинився землетрус великий, так що підвалини в'язниці затряслися: зненацька відчинилися всі двері, і кайдани на всіх розв'язалися. |
| 27 Якже прокинувся тюремник і побачив відчинені темничні двері, витяг меч і хотів себе вбити, гадаючи що в'язні повтікали. |
| 28 Аж тут Павло скрикнув голосом великим, кажучи: «Не завдавай собі ніякого лиха, всі бо ми тут!» |
| 29 І, попросивши світла, тюремник ускочив до в'язниці й, тремтячи, кинувсь у ноги Павлові та Силі; |
| 30 а вивівши їх звідти, мовив: «Панове, що мені слід робити, щоб спастися?» |
| 31 Ті відповіли: «Віруй у Господа Ісуса, і спасешся ти і твій дім.» |
| 32 І вони йому звіщали слово Господнє і всім, що були в його домі. |
| 33 А він, узявши їх тієї години вночі, обмив їхні рани й охристився з усіма своїми. |
| 34 Як же запровадив їх до себе в господу, то накрив стіл і веселився з усім домом, який увірував в Бога. |
| 35 Коли настав день, воєводи послали лікторів, кажучи: «Відпусти тих людей.» |
| 36 Тюремник доніс ті слова Павлові: «Прислали воєводи, щоб вас відпустити; виходьте ж тепер і йдіть собі в мирі.» |
| 37 Але Павло промовив до них: «Нас, римлян, без судової розправи прилюдно вибили різками і кинули в тюрму, а тепер потай нас виганяють? Ні бо! Нехай самі прийдуть і виведуть нас!» |
| 38 Ліктори донесли ці слова воєводам. А ті, почувши, що вони римляни, злякались |
| 39 і, прийшовши, попросили в них вибачення; а як вивели, попросили вийти з міста. |
| 40 Вони, вийшовши з в'язниці, зайшли до Лідії і, побачившися з братами та втішивши їх, вийшли. |
| |
| Глава 17 |
| |
| 1 Перейшовши через Амфіполь та Аполлонію, прийшли в Солунь, де була юдейська синагога. |
| 2 За своїм звичаєм, Павло ввійшов до них і змагався з ними три суботи про Писання, |
| 3 вияснюючи і доводячи, що Христові треба було страждати й воскреснути з мертвих та що цей власне є Христос, - той Ісус, якого я вам звіщаю. |
| 4 І деякі з них дали себе переконати і пристали до Павла та Сили, - а й велике число богобоязливих греків і жінок знатних чимало. |
| 5 Але заздрісні юдеї назбирали з майдану якихось негідників, збили докупи натовп і заходилися підбурювати місто. Ставши перед домівкою Ясона, шукали їх, щоб вивести до народу. |
| 6 А не знайшовши їх, поволокли Ясона й деяких братів до наставників міста, гукаючи: «Ось вони - ті, що підбурили ввесь світ і прийшли аж сюди. |
| 7 Ясон прийняв їх до себе. Усі вони йдуть проти кесаревих наказів, говорячи, що є інший цар - Ісус.» |
| 8 Так збунтували народ та начальників, які це слухали. |
| 9 Взявши ж від Ясона й інших запоруку, вони їх відпустили. |
| 10 Брати негайно вислали вночі Павла та Силу у Верію, а ці, прибувши туди, пішли в синагогу юдеїв. |
| 11 Ці були благородніші від солунян: вони прийняли слово з повним запалом, щодня досліджували Писання, чи так воно є. |
| 12 Багато ж із них увірували, - і жінок поважних грецьких та й чоловіків чимало. |
| 13 Якже довідались юдеї із Солуня, що Павло звіщає слово Боже й у Верії, прийшли й туди підбурювати і бунтувати народ. |
| 14 Тоді брати негайно відпустили Павла, щоб ішов аж до моря, а Сила й Тимотей зостались там. |
| 15 Ті ж, що проводжали Павла, провели його аж до Атен і повернулись, одержавши наказ для Сили й Тимотея, щоб прийти до нього якнайшвидше. |
| 16 Коли Павло чекав їх в Атенах, дивлячись на місто, повне ідолів, дух його кипів у ньому. |
| 17 Він, отже, розмовляв з юдеями й побожними у синагозі та кожного дня на ринку з кимбудь. |
| 18 Дехто навіть із філософів епікурейців та стоїків з ним дискутували. А деякі казали: «Що він, отой торохтій, хоче сказати?» Інші ж: «Та щось так виглядає, немов би він був проповідник чужих богів.» А це тому, що проповідував Ісуса й воскресіння. |
| 19 Взяли вони його з собою і повели в Ареопаг, кажучи: «Чи можемо ми знати, що то за нова наука, якої ти навчаєш? |
| 20 Бо дивні речі ти нам оповідаєш. Тому й хочемо знати, що б воно могло бути.» |
| 21 Атеняни бо всі, а й захожі чужинці, що жили між ними, на те тільки витрачали час, щоб або щось говорити, або слухати новин. |
| 22 Тоді Павло підвівся серед Ареопагу і промовив: «Мужі-атеняни, зо всього бачу, що ви вельми побожні. |
| 23 Переходячи через ваше місто і приглядаючися до ваших святощів, я знайшов жертовник, на якому було написано: Невідомому богові. Те, отже, чому ви, не відаючи його, поклоняєтеся, те я вам звіщаю. |
| 24 Бог, що створив світ і все, що в ньому, він, бувши Владикою неба і землі, не живе у рукотворних храмах, |
| 25 ані не приймає служби з рук людських, немов би він потребував чогось, даючи сам усім життя, дихання і все. |
| 26 Він створив з одного ввесь рід людський, щоб він жив по всій земній поверхні, призначивши встановлені часи і границі їхнього оселення, |
| 27 щоб вони шукали Бога, чи, може, навпомацьки не знайдуть його, -хоч він від кожного з нас недалеко. |
| 28 У ньому бо живемо, рухаємося й існуєм, як деякі з ваших поетів сказали: Бо й ми з його роду. |
| 29 Бувши, отже, з Божого роду, ми не повинні думати, що божество подібне до золота чи срібла, чи каміння, твору мистецтва і людської вигадки. |
| 30 Та, не зважаючи на ті часи незнання, Бог тепер усюди звіщає людям, щоб усі каялися, |
| 31 бо він настановив день, коли він буде судити світ по справедливості, через чоловіка, якого він призначив і всім дав поруку, воскресивши його з мертвих.» |
| 32 (Почувши про воскресіння мертвих), деякі почали реготатись, а деякі казали: «Про це послухаємо тебе іншим разом.» |
| 33 Тож Павло вийшов з-посеред них. |
| 34 Та деякі мужі пристали до нього й увірували, серед яких і Діонисій Ареопагіт та одна жінка, на ім'я Дамаріса, й інші з ними. |
| |
| Глава 18 |
| |
| 1 Після цього Павло вийшов з Атен і прибув до Корінту. |
| 2 Він тут знайшов одного юдея, на ім'я Акила, родом з Понту, що прибув недавно з Італії, і Прискиллу, його жінку, - бо Клавдій був звелів усім юдеям вийти з Риму; - і він пристав до них. |
| 3 А що він був того самого ремесла, то перебував у них і працював, бо ремесло їхнє було - намети виробляти. |
| 4 Щосуботи ж вів бесіди в синагозі й переконував юдеїв та греків. |
| 5 Якже прибули з Македонії Сила та Тимотей, Павло запопадливо взявся за слово, засвідчуючи юдеям, що Ісус є Христос. |
| 6 А що вони противилися і хулили, він обтрусив свою одежу й до них мовив: «Кров ваша хай впаде на голову вашу! Я - чистий; віднині піду між поган.» |
| 7 І, вийшовши звідтіль, пішов у господу до одного на ім'я Тит Юст, який був богобійний, а його дім був сумежний синагозі. |
| 8 Крисп, голова синагоги, увірував у Господа з усім своїм домом, та й багато корінтян, чувши (слово), увірували і христились. |
| 9 Уночі ж Господь сказав до Павла у видінні: «Не бійся, говори лиш, не мовчи, |
| 10 бо я з тобою, і ніхто не нападе на тебе, щоб тобі завдати лиха, бо я маю багато людей у цім місті.» |
| 11 І він перебув рік і шість місяців, навчаючи їх слова Божого. |
| 12 Коли Галліон був проконсулом Ахаї, юдеї однодушно піднялись проти Павла й привели його на суд, |
| 13 кажучи: «Цей проти закону намовляє людей шанувати Бога.» |
| 14 І як Павло хотів відкрити уста, Галліон сказав до юдеїв: «Якби йшлося про якусь кривду чи якийсь злочин, я б вислухав вас, юдеї, як воно й слушно. |
| 15 Коли ж ведуться суперечки про слова й імена та про закон ваш, - самі глядіть. Не хочу бути я суддею у цих справах.» |
| 16 І прогнав їх із суду. |
| 17 Тоді всі греки схопили Состена, голову синагоги, і заходились його бити перед судом. А Галліонові було про те цілком байдуже. |
| 18 Павло ж, перебувши там ще доволі днів, попрощався з братами і відплив у Сирію, а з ним Прискилла й Акила. Він остриг собі голову в Кенхреях, бо мав обіт. |
| 19 Прибули вони в Ефес, і він зоставив їх там, а сам, увійшовши в синагогу, диспутував з юдеями. |
| 20 І коли ці просили зостатись у них довше, він не згодився, |
| 21 але, попрощався з ними, мовивши: «Я знову до вас повернуся, як на те воля Божа», - і відплив з Ефесу. |
| 22 Зійшовши в Кесарію, він пішов, щоб привітати Церкву, та й пішов у Антіохію. |
| 23 І перебувши там деякий час, він рушив далі і пройшов за порядком Галатський край та Фригію, утверджуючи всіх учнів. |
| 24 Один юдей, на ім'я Аполлос, олександрієць родом, людина красномовна й сильна в Писанні, прибув до Ефесу. |
| 25 Він був наставлений на шлях Господній і, палаючи духом, бесідував і навчав точно про Ісуса, дарма, що знав тільки хрищення Йоана. |
| 26 Отож, він сміливо почав говорити в синагозі. А почувши його Прискилла й Акила, взяли його до себе й точніше виклали йому путь Божу. |
| 27 Коли ж він хотів піти в Ахаю, брати заохотили його до того й написали учням, щоб його прийняли. І він, прибувши, багато допомагав тим, що увірували, завдяки ласці, |
| 28 бо сильно поконував юдеїв, доводячи з Письма прилюдно, що Ісус - Христос. |
| |
| Глава 19 |
| |
| 1 Як Аполлос був у Корінті, Павло, пройшовши через горішні околиці, прибув у Ефес і, знайшовши там деяких учнів, |
| 2 спитав їх: «Чи отримали ви Святого Духа, коли увірували?» Ті йому відповіли: «Та ми й не чули, чи є Святий Дух.» |
| 3 І він спитав: «Яким хрищенням ви христились?» Ці відповіли: «Хрищенням Йоана.» |
| 4 Тоді Павло промовив: «Йоан христив хрищенням покаяння, кажучи людям, щоб вірували в того, що по ньому прийде, тобто в Ісуса.» |
| 5 Почувши це, вони христились в ім'я Господа Ісуса. |
| 6 Як Павло поклав на них руки, зійшов на них Дух Святий, і вони почали говорити мовами й пророкувати. |
| 7 А було їх усього яких дванадцять чоловік. |
| 8 Увійшовши у синагогу, три місяці там промовляв відважно, бесідуючи і переконуючи про Царство Боже. |
| 9 Як же деякі запекло не хотіли вірувати і злословили перед народом путь (Господню), він їх покинув і, відокремивши учнів, щодня провадив з ними бесіди в школі Тирана. |
| 10 І так воно тяглось два роки, так що всі ті, що жили в Азії, юдеї і погани, чули слово Господнє. |
| 11 Та й чуда неабиякі творив Бог руками Павла: |
| 12 досить було прикласти до недужих хустинку чи хвартух, які були діткнулись його тіла, і недуги їх покидали, і виходили злі духи. |
| 13 Деякі з юдейських мандрівних заклиначів пробували й собі призивати ім'я Господа Ісуса на тих, що мали злих духів, кажучи: «Заклинаю вас Ісусом, якого Павло проповідує.» |
| 14 То були сім синів якогось Скеви, юдейського первосвященика, які таке робили. |
| 15 Злий дух озвався до них, кажучи: «Ісуса я знаю і Павла знаю; ви ж, хто такі?» |
| 16 І наскочив на них той чоловік, в якому був злий дух, і перемігши їх - одних і других, - подужав так їх, що вони голі і поранені втекли з того дому. |
| 17 Довідались про це всі юдеї і погани, що мешкали в Ефесі, і страх напав на них усіх, і славилося ім'я Господа Ісуса. |
| 18 Багато з тих, що увірували, приходили і признавались та об'являли свої вчинки. |
| 19 Чимало з тих, що чарували, позносивши докупи книги, палили їх перед усіма. І злічено ціну їх на п'ятдесят тисяч срібняків. |
| 20 Отак, завдяки Господній силі, слово зростало і зміцнялось. |
| 21 А коли це здійснилося, Павло постановив у своїм дусі перейти через Македонію і Ахаю та й удатися до Єрусалиму, кажучи: «Коли там буду, треба мені (потім) і Рим побачити.» |
| 22 І він послав у Македонію двох із своїх помічників, Тимотея й Ераста, сам же затримався деякий час в Азії. |
| 23 А під ту пору зчинився чималий розрух з приводу путі (Господньої). |
| 24 Один бо, на ім'я Димитрій, золотар, робив срібні храмики Артеміди: тим давав ремісникам чималий заробіток. |
| 25 Зібрав він їх і (інших) робітників, які робили подібне, і до них промовив: «Мужі, ви знаєте, що від цієї праці залежить добробут наш, |
| 26 і бачите та й чуєте, що не лиш в Ефесі, але сливе в усій Азії оцей Павло переконав і звів багато люду, кажучи, що це не боги, яких зроблено руками. |
| 27 І це загрожує не лише привести наше ремесло до занепаду, але й допровадити до того, що храм великої богині Артеміди вважатимуть ні за що; та й скінчиться тим, що та, яку вся Азія і ввесь світ шанує, буде позбавлена своєї величі.» |
| 28 Почувши це, вони сповнились гнівом і закричали: «Велика ефеська Артеміда!» |
| 29 І місто наповнилося заколоту. А вони кинулися, як один, гурмою до театру, схопивши Ґая та Аристарха, македонян, що були з Павлом. |
| 30 Якже Павло хотів продертися в юрбу, учні не пустили його. |
| 31 Ба й дехто з азійських начальників, що були йому приятелями, послали до нього і просили, щоб не удавався до театру. |
| 32 Тож одні одне кричали, другі друге. Збори були бурхливі, але більшість не знали, чого зібралися. |
| 33 Деякі з юрби намовили Олександра, якого юдеї наперед висували, й Олександер дав знак рукою, що хотів виправдатись перед народом. |
| 34 Та коли довідалися, що він юдей, всі в один голос гукали яких дві години: «Велика ефеська Артеміда!» |
| 35 Нарешті писар міста втихомирив натовп і промовив: «Мужі ефеські! Чи є на світі чоловік, який не знав би, що місто Ефес - охоронець великої Артеміди та її образу, який упав з неба? |
| 36 Отже тому, що того не можна заперечити, вам треба вгамуватись і нічого необачного не чинити. |
| 37 Ви бо привели цих людей, які ні святокрадці, ні богохульники супроти нашої богині. |
| 38 Коли ж Димитрій та ті, що з ним, ремісники, мають на когось скаргу, то на те є суди, є проконсули; хай позивають одні одних. |
| 39 А як ви домагаєтесь чогось більше, то це вирішиться на законних зборах. |
| 40 Інакше бо грозить нам небезпека, що нас обвинуватять у бунті за те, що сталося сьогодні, - коли збагнути, що нема ніякої причини, яка б дала нам змогу виправдати оце збіговисько.» Сказавши це, розпустив громаду. |
| |
| Глава 20 |
| |
| 1 А як утихомирився заколот Павло скликав до себе учнів, утішив їх і, попрощавшися з ними, вибрався в дорогу до Македонії. |
| 2 Пройшовши через ті країни й підбадьоривши там вірних багатьма словами, він прибув у Грецію, |
| 3 де перебув три місяці. Юдеї вчинили проти нього змову, саме як він збирався відплисти в Сирію, і він вирішив повернутись через Македонію. |
| 4 Разом з ним пішов Сопатр, син Пірра, з Верії, Аристарх та Секунд із Солуня, Гай з Дерби та Тимотей, а й азіяти Тихик та Трофим. |
| 5 Ці вирушили перед нами й чекали в Троаді; |
| 6 ми ж відплили від Филиппів після днів Опрісноків і за п'ять день прибули до них у Тріаду, де ми сім день перебули. |
| 7 А першого дня тижня, як ми зібралися, щоб хліб ламати, Павло, що мав вибратися в дорогу наступного дня, розмовляв з ними і затягнув бесіду до півночі. |
| 8 Було ж у горниці, де ми зібралися, світичів досить. |
| 9 Один юнак, Євтих на ім'я, сів на вікні, і коли Павло говорив задовго, його огорнув глибокий сон, і він зо сну схилився додолу, упав наниз із третього поверху, і його підняли мертвим. |
| 10 Павло зійшов додолу, припав до нього, обнявши, і мовив: «Не тривожтесь, бо його душа в ньому.» |
| 11 Потім зійшов на гору, ламав хліб і їв. Довго вів він бесіду, аж до світанку, і лиш тоді пустився у дорогу. |
| 12 А хлопця привели живого і втішились безмірно. |
| 13 А ми наперед пішли до корабля, і поплили в Ассос, звідки ми мали взяти Павла; бо так він був наказав, бажаючи сам простувати суходолом. |
| 14 Коли ж він зійшовся з нами в Ассосі, ми взяли його й прибули в Мітилену. |
| 15 На другий день ми відпливли звідти і, попливши проти Хіосу, причалили до Самосу, а далі, наступного дня прибули в Мілет. |
| 16 Бо Павло вирішив плисти попри Ефес, щоб не баритися в Азії; поспішав бо, щоб, по змозі, на день П'ятидесятниці бути в Єрусалимі. |
| 17 З Мілету він послав у Ефес і прикликав пресвітерів Церкви. |
| 18 Коли ж вони прийшли до нього, він до них промовив: «Ви знаєте, як з першого дня, коли я вступив у Азію, увесь час поводився я з вами, |
| 19 служивши Господеві в повній покорі, в сльозах та у напастях, що їх я зазнав від підступів юдейських; |
| 20 як я не ухилявся ні від чого, що могло бути вам корисним, щоби вам звіщати та навчати прилюдно і по домах, |
| 21 засвідчуючи юдеям та грекам, щоб повернулися до Бога й увірували в Господа нашого Ісуса. |
| 22 І ось тепер, зв'язаний Духом, я йду в Єрусалим, не відаючи, що там мене спіткає, |
| 23 - тільки, що Дух Святий мені свідчить у кожнім місті, кажучи, що мене кайдани і муки чекають. |
| 24 Та я життя моє ні за що вважаю, щоби лише закінчити шлях свій і службу, що я прийняв від Господа Ісуса, - звіщати Євангелію Божої благодаті. |
| 25 І ось тепер я знаю, що ви не бачитимете вже більше обличчя мого, ви всі, між якими я пройшов, проповідуючи Царство. |
| 26 Тому й свідкую перед вами нині, що я - чистий від крови всіх. |
| 27 Я бо не ухилявся вам об'явити всю волю Божу. |
| 28 Зважайте на самих себе й на все стадо, над яким Дух Святий поставив вас єпископами, щоб пасли Церкву Божу, що її він придбав кров'ю власною. |
| 29 Я знаю, що по моїм відході ввійдуть поміж вас вовки хижі, які не щадитимуть стада. |
| 30 Та й з-поміж вас самих повстануть люди, що говоритимуть погубні речі, щоб потягнути за собою учнів. |
| 31 Тому чувайте, пригадуйте собі, що я три роки, ніч і день, не переставав кожного з вас із сльозами наводити на розум. |
| 32 А тепер передаю вас Богові і слову його благодаті, що може збудувати й дати вам спадщину між усіма освяченими. |
| 33 Ні срібла, ні золота, ані одежі я не вимагав ні від кого. |
| 34 Ви самі знаєте, що моїм потребам і тих, які зо мною, служили оці руки. |
| 35 У всьому я показав вам, що, так працюючи, треба допомагати слабосильним і пам'ятати слова Господа Ісуса, що сам сказав: «Більше щастя - давати, ніж брати.» |
| 36 Промовивши це, він упав на коліна і з усіма ними почав молитися. |
| 37 Усі тоді ревно заридали і, припавши Павлові на шию, цілували його, |
| 38 смуткуючи найбільше з-за слів, які він сказав, що вже більше не побачити їм його обличчя. І вони провели його до корабля. |
| |
| Глава 21 |
| |
| 1 І розлучившися з ними, ми попливли простою дорогою і прибули на Кос, а другого дня на Родос, звідси ж - у Патару. |
| 2 Найнявши корабель, що плив у Фінікію, ми сіли і попливли. |
| 3 Коли виринув перед нами Кіпр, ми лишили його ліворуч і попливли в Сирію та й пристали до Тиру, бо там мав корабель скинути вантаж. |
| 4 А знайшовши учнів, ми перебули там сім день. Вони під впливом Духа говорили Павлові не йти в Єрусалим. |
| 5 Коли скінчились нам дні побуту, ми вирушили, і як ми йшли, то нас проводжали всі з жінками і дітьми аж за місто. На березі ми стали на коліна і помолилися. |
| 6 Потім поцілували ми одні одних на прощання і сіли на корабель; вони ж вернулися додому. |
| 7 А ми, скінчивши плавбу, прибули з Тиру у Птолемаїду і, привітавши братів, перебули в них один день. |
| 8 На другий день ми далі вибралися у дорогу і, прибувши в Кесарію, увійшли в дім Филипа євангелиста, одного з сімох, і зосталися в нього. |
| 9 Було ж у нього четверо дочок-дівчат, які пророкували. |
| 10 І коли ми більше днів перебули, якийсь пророк, Агав на ім'я, прибув з Юдеї. |
| 11 Він прийшов до нас і, взявши пояс Павла, зв'язав собі руки й ноги та й мовив: «Святий Дух каже це: Отак юдеї зв'яжуть В Єрусалимі того чоловіка, що йому належить цей пояс, і видадуть в руки поган.» |
| 12 Коли ми це почули, заходилися просити, ми й тамошні, щоб він не йшов до Єрусалиму. |
| 13 Тоді Павло озвався: «Що ви робите, плачучи і надриваючи моє серце? Таж я готовий не тільки бути зв'язаний, але й життя своє покласти в Єрусалимі за ім'я Господа Ісуса.» |
| 14 Коли ж годі було його переконати, ми погодилися, кажучи: «Нехай буде воля Господня.» |
| 15 А по цих днях, узявши клунки, ми пустилися в Єрусалим. |
| 16 Учні з Кесарії теж пішли з нами і привели нас до якогось Мнасона з Кіпру, старого учня, в якого ми мали оселитися. |
| 17 Коли ми прибули в Єрусалим брати радо нас прийняли. |
| 18 На другий день Павло пішов з нами до Якова, де й усі старші зібрались. |
| 19 І, привітавши їх, він розповів їм докладно те, що Бог учинив поміж поганами завдяки його службі. |
| 20 А вони, послухавши, прославляли Бога і сказали йому: «Бачиш, брате, скільки тисяч є між юдеями, що увірували, і всі вони ревнителі закону. |
| 21 Та вони про тебе чули, що ти всіх юдеїв поміж поганами навчаєш відступства від Мойсея, говорячи, щоб не обрізували дітей і не дотримувались звичаїв. |
| 22 Що ж, отже? Люди, певно, збіжаться, бо почують, що ти прибув. |
| 23 Зроби, отже, що ми тобі порадимо. Є тут у нас чотири чоловіки, що зв'язані обітом. |
| 24 Візьми їх, очисться з ними і заплати за них, щоб вони обстригли собі голови, і всі взнають, що це неправда, що вони про тебе чули, а, навпаки, ти також тримаєшся закону. |
| 25 Відносно ж поган, які увірували, то ми послали те, що ухвалили: берегтись ідоложертвенного м'яса, крови, задушеного м'яса та розпусти.» |
| 26 Тоді Павло, взявши тих чоловіків, на другий день очистився з ними, ввійшов у храм й об'явив реченець, за якого, по сповненні днів очищення, за кожного з них мала бути принесена офіра. |
| 27 Якже тих сім день добігало до кінця, юдеї з Азії, побачивши Павла у храмі, збунтували ввесь натовп і наклали на нього руки, |
| 28 гукаючи: «Мужі ізраїльські, на поміч! Ось той, що всіх навчає всюди проти нашого народу, проти закону й проти цього місця! Та мало того: він увів у храм греків і опоганив це святе місце!» |
| 29 Бо бачили перед тим у місті разом з ним Трофима, ефесянина, і гадали, що Павло його впровадив до храму. |
| 30 Тоді заворушилось усе місто, зчинилося збіговисько народу і, схопивши Павла, почали тягнути його з храму й негайно зачинили двері. |
| 31 А як вони хотіли його вбити, дійшла до тисяцького чоти вістка, що ввесь Єрусалим заметушився. |
| 32 Він зараз же з вояками та сотниками бігом на них накинувся; якже ті побачили тисяцького та вояків, перестали Павла бити. |
| 33 Тоді тисяцький, наблизившися до нього, схопив його і звелів зв'язати двома ланцюгами. Потім спитав, хто він такий і що зробив. |
| 34 А в натовпі одні одне, другі друге кричали. Не мігши довідатися чогось певного через метушню, він наказав відвести його у твердиню. |
| 35 Коли Павло дійшов до сходів, - вояки мусіли його нести з приводу розшалілої юрби; |
| 36 народ бо йшов за ним гурмою і кричав: «Геть його!» |
| 37 І коли саме Павла вводили у твердиню, він сказав до тисяцького: «Чи можна мені щось тобі сказати?» Той озвався: «Вмієш по-грецькому? |
| 38 То ти не той єгиптянин, що цими днями збунтував і вивів у пустиню чотири тисячі опришків?» |
| 39 «Я - відповів Павло- юдей із Тарсу, громадянин міста, що не без слави у Кілікії. Дозволь мені, будь ласка, звернутися до народу.» |
| 40 Коли той дозволив, Павло став на сходах, дав знак рукою до народу, а як настала велика тиша, промовив до них єврейською мовою: |
| |
| Глава 22 |
| |
| 1 «Мужі брати й батьки! Послухайте тепер мою оборону перед вами.» |
| 2 Почувши, що він до них говорить єврейською мовою, вони ще більше притихли. |
| 3 І він промовив: «Я - юдей, родом з Тарсу в Кілікії, але вихований у цім місті при ногах Гамалиїла, навчений докладно батьківського закону та ревнитель Бога, як і ви всі сьогодні. |
| 4 Я переслідував путь цю аж до смерти, кидаючи в кайдани та запроторюючи в тюрми чоловіків і жінок; |
| 5 як і первосвященик може мені бути свідком і вся старшина; я навіть брав від них листи до братів у Дамаску й ішов туди, щоб привести і тих, які там були, зв'язаними в Єрусалим, щоб їх покарати. |
| 6 І сталося, як я був у дорозі й наближався до Дамаску, десь опівдні, зненацька велике світло з неба засяяло навкруг мене; |
| 7 я повалився на землю і почув голос, що казав до мене: Савле, Савле! Чого ти мене переслідуєш? |
| 8 А я озвався: Хто ти, Господи? Він же сказав до мене: Я - Ісус Назарянин, що його ти переслідуєш. |
| 9 Ті ж, що були зо мною, бачили світло, та не розуміли того, що говорив до мене. |
| 10 Я спитав: Що мені, Господи, робити? Господь сказав до мене: Встань, іди в Дамаск; там тобі скажуть усе, що тобі постановлено робити. |
| 11 Коли ж я від сяйва того світла не бачив, ті, що були зо мною, повели мене за руку, і я прибув до Дамаску. |
| 12 А був там якийсь Ананія, чоловік побожний за законом, доброї слави в усіх місцевих юдеїв. |
| 13 Він прийшов до мене і, приступивши близько, сказав мені: Савле брате, прозри! І я тієї хвилини глянув на нього. |
| 14 А він мовив: Бог батьків наших тебе наперед призначив спізнати його волю, бачити Праведника й чути з його уст голос; |
| 15 бо будеш перед усіма людьми йому свідком того, що ти чув і бачив. |
| 16 Чому ж іще зволікаєш? Встань, охристися та обмий твої гріхи, призвавши його ім'я. |
| 17 І сталося зо мною, як я повернувсь у Єрусалим і молився у храмі: я потрапив у захоплення. |
| 18 І я побачив його, який до мене мовив: Спішись, вийди швидко з Єрусалиму, бо вони не приймуть твого свідоцтва про мене. |
| 19 А я сказав: Господи, та вони добре знають, що я кидав у в'язниці та бив по синагогах тих, що вірують у тебе. |
| 20 А коли лилась кров Стефана, твого свідка, то і я сам стояв при тому й похваляв тих, що його вбивали, і стеріг їхню одежу. |
| 21 Та він до мене мовив: Іди, бо я пошлю тебе до поган далеко.» |
| 22 І слухали вони його аж до цього слова, а потім зняли свій голос, кажучи: «Геть із землі такого! Йому не жити!» |
| 23 І як вони кричали та одежею жбурляли й кидали в повітря порох, |
| 24 тисяцький звелів увести його в твердиню і наказав бичами його допитати, щоб дізнатись, чого вони на нього так кричали. |
| 25 А як вони його простягнули лід ременями, Павло сказав до сотника, що стояв: «Чи дозволено вам бичувати римського громадянина, та ще й без суду?» |
| 26 Почувши це сотник, пішов до тисяцького й доніс, кажучи: «(Вважай), що наміряєшся робити, бо цей чоловік - римський громадянин.» |
| 27 І прийшов до Павла тисяцький та й питає: «Скажи мені, чи ти римлянин?» А він: «Так!» |
| 28 Тоді тисяцький сказав: «Я за великі гроші здобув це громадянство.» А Павло мовив: «А я в ньому народився.» |
| 29 І зараз відступили від нього ті, що хотіли робити над ним допит; та й тисяцький злякався, довідавшися, що то був римський громадянин і що він його зв'язав. |
| 30 Наступного дня, бажаючи довідатися достеменно, в чому юдеї його винуватять, він зняв з нього кайдани і звелів зібратися первосвященикам і всій раді, і привівши Павла, поставив його перед ними. |
| |
| Глава 23 |
| |
| 1 Поглянувши на синедріон, Павло мовив: «Мужі брати, я по цей день цілком за добрим сумлінням поводився перед Богом.» |
| 2 Аж тут первосвященик Ананія велів тим, що стояли біля нього, бити його по устах. |
| 3 Тоді Павло сказав до нього: «Бог тебе буде бити, стіно побілена! Як? Ти сидиш, щоб мене судити за законом, і наперекір законові велиш мене бити?» |
| 4 Присутні ж сказали: «Ти зневажаєш Божого первосвященика!» |
| 5 А Павло мовив: «Не знав я, брати, що то первосвященик; написано бо: Ти не будеш говорити зле проти начальника твого народу.» |
| 6 Павло ж знаючи, що одна частина (ради) складалася з садукеїв, а друга з фарисеїв, кликнув у синедріоні: «Мужі брати! Я фарисей, син фарисеїв. За надію у воскресіння мертвих мене судять!» |
| 7 Як тільки він це мовив, виникла незгода між фарисеями та садукеями, і розкололися збори; |
| 8 бо садукеї кажуть, що нема воскресіння ні ангела, ні духа, а фарисеї визнають одне і друге. |
| 9 І зчинився великий галас. Деякі книжники з групи фарисеїв, підвівшися, твердо заявили: «Ми не знаходимо нічого злого в цьому чоловіці; а що, як до нього говорив дух або ангел?» |
| 10 Через те ж, що спір ставав дедалі більший, тисяцький, боячися, щоб вони не розірвали Павла, звелів загонові зійти і вирвати його з-поміж них і відвести в твердиню. |
| 11 А наступної ночі Господь став перед ним і мовив: «Бадьорся! Як ти свідчив про мене в Єрусалимі, так свідчитимеш і в Римі.» |
| 12 Коли настав день, деякі з юдеїв, скликавши збори, урочисто склали клятву, що не будуть нічого ні їсти, ні пити, поки не вб'ють Павла. |
| 13 Було ж їх більше сорока тих, що таку вчинили змову. |
| 14 Вони прийшли до первосвящеників та до старших, і казали: «Ми поклялися клятвою нічого не споживати, поки не вб'ємо Павла. |
| 15 Ви ж тепер разом з радою переконайте тисяцького, щоб він вивів його до вас, ніби ви хочете розвідатись докладніше про його справу, а ми тоді, як він наблизиться, готові його вбити.» |
| 16 Та син сестри Павла, довідавшися про засідку, пішов у твердиню, увійшов і попередив Павла. |
| 17 Покликавши одного з сотників, Павло сказав до нього: «Запровадь цього хлопця до тисяцького, бо має йому щось сказати.» |
| 18 Той узяв його, привів до тисяцького й каже: «В'язень Павло покликав мене і просив відвести цього хлопця до тебе: він має щось тобі сказати.» |
| 19 Взяв тисяцький його за руку, відвів набік і почав питати: «Що маєш мені оповісти?» |
| 20 «Юдеї, - відповів той, -змовилися просити тебе, щоб ти завтра припровадив Павла у синедріон, наче, щоб докладніше розпитатися про нього. |
| 21 Та ти не вір їм, бо з них більш ніж сорок чоловік на нього засідають, поклявшися ні їсти, ані пити, поки його не вб'ють. І он тепер вони готові, чекаючи твоєї на це згоди.» |
| 22 Тисяцький, отже, відпустив хлопця, наказавши йому: «Нікому не розповідай, що ти мені відкрив це.» |
| 23 І покликавши двох сотників, він мовив: «Тримайте вже з третьої години вночі готовими в дорогу до Кесарії дві сотні піхотинців, сімдесят комонних та дві сотні легко озброєних. |
| 24 Нехай також будуть готові коні, щоб посадити на них Павла та привезти живим-здоровим до правителя Фелікса.» |
| 25 І написав листа такого змісту: |
| 26 «Клавдій Лісій вельможному правителеві Феліксові привіт! |
| 27 Оцього чоловіка, що його юдеї були схопили й намірялися вбити, я, прибувши із загоном, вирвав, довідавшися, що він римський громадянин. |
| 28 Бажаючи дізнатися про причину, за яку вони його винуватили, я привів його на їхню раду; |
| 29 я пересвідчився, що його винуватять у спірних точках їхнього закону, а немає в нього ніякої вини, що потягала б за собою смерть або кайдани. |
| 30 Тому ж, що мені донесено було про змову, яка готувалася на цього чоловіка, я його зараз послав до тебе, звелівши й винуватцям оскаржити його перед тобою. Бувай здоров!» |
| 31 Отож, вояки, згідно з одержаними наказами, взяли Павла і вночі повели в Антипатриду. |
| 32 Другого ж дня, зоставивши комонних, щоб ішли з ним далі, повернулися в твердиню. |
| 33 Прибувши в Кесарію, вони передали правителеві листа й поставили перед ним також Павла. |
| 34 Той, прочитавши лист, спитав його, з якої він країни; а як дізнався, що з Кілікії, мовив: |
| 35 «Я тебе вислухаю, коли прийдуть теж твої винуватці.» І велів стерегти його в Преторії Ірода. |
| |
| Глава 24 |
| |
| 1 Через п'ять днів прибув первосвященик Ананія з кількома старшими та захисником, якимсь Тертулом, й обвинувачували Павла перед правителем. |
| 2 Коли його покликали, Тертул почав його винуватити, кажучи: «Великий мир, що ми завдяки тобі зазнаємо, та поліпшення, зроблені передбачливістю твоєю для народу цього, |
| 3 - ми їх у всьому наскрізь приймаємо, вельможний Феліксе, з усякою подякою. |
| 4 Та щоб тобі занадто не надокучати, благаю тебе вислухати нас коротко у твоїй ласкавості. |
| 5 Ми переконалися, що чоловік цей - зараза, що між усіма юдеями всього світу збиває колотнечі, і що він провідник секти назореїв. |
| 6 Він навіть пробував і храм опоганити, та ми його схопили й хотіли судити за нашим законом, |
| 7 але тисяцький Лісій надійшов і вирвав його силоміць з наших рук, |
| 8 звелівши його винуватцям з'явитися у тебе. Від нього можеш сам, як схочеш, дізнатися про все, в чому ми його винуємо.» |
| 9 Юдеї ж те ствердили, кажучи, що воно так справді є. |
| 10 Як же намісник дав знак Павлові говорити, цей озвався: «Знаю що ти багато літ суддя над цим народом, тому й з довір'ям буду себе самого боронити. |
| 11 Можеш розвідатися, що нема більш, ніж дванадцять днів, як я прийшов у Єрусалим на прощу, |
| 12 і що мене не знайдено ні в храмі, ані у синагогах, ані в місті, щоб я сперечався з кимось чи робив заколот у народі. |
| 13 Та й того, в чому вони перед тобою мене тепер винуватять, вони не можуть доказати. |
| 14 Однак, я тобі признаюся в тому, що я, згідно з путтю, яку вони звуть сектою, служу Богові батьків наших і вірую усьому, що написано в законі та в пророків, |
| 15 маючи на Бога надію, яку й вони самі теж мають, що буде воскресіння праведних і неправедних. |
| 16 Тому і я сам стараюсь завжди мати чисту совість перед Богом і перед людьми. |
| 17 Отож, по багатьох роках прибув я, щоб зробити милость моєму народові і принести офіри. |
| 18 Тому вони мене і знайшли очищеного у храмі, без натовпу й без колотнечі. |
| 19 Це були деякі юдеї з Азії, - їм то належало б з'явитися перед тобою й обвинуватити мене, коли щось мають проти мене. |
| 20 Або нехай оці принаймні скажуть, який злочин вони знайшли в мені, коли я стояв перед синедріоном, |
| 21 - якщо не йдеться тут про те єдине слово, що я був крикнув, стоячи між ними: За воскресіння мертвих стою на суді сьогодні перед вами!» |
| 22 Фелікс, дуже точно ознайомлений з тим, що стосувалося до путі цієї, відклав їм (справу), кажучи: «Як тільки прийде тисяцький Лісій, я розберу вашу справу.» |
| 23 І звелів сотникові стерегти Павла, але дати йому полегшу й не боронити нікому з його близьких, щоб йому служили. |
| 24 А через кілька днів прибув Фелікс із Друзіллою, своєю жінкою, що була юдейка, покликав Павла й слухав його про віру в Христа Ісуса. |
| 25 Коли ж Павло почав говорити про справедливість, про здержливість та про майбутній суд, Фелікс, злякавшись, мовив: «Тепер іди собі! Як буду мати час, тебе покличу.» |
| 26 Він, зрештою, ще сподівався, що від Павла дістане грошей, тому й частенько прикликав його до себе і розмовляв з ним. |
| 27 А як скінчилися два роки, Фелікс дістав на наступника Порція Феста. Бажаючи ж юдеям догодити, Фелікс лишив Павла у в'язниці. |
| |
| Глава 25 |
| |
| 1 Прибувши, отже, в провінцію, Фест на третій день пішов з Кесарії до Єрусалиму; |
| 2 а первосвященики та провідники юдеїв з'явилися перед ним із скаргою на Павла і домагалися в нього, |
| 3 благаючи ласки відносно нього (Павла), аби він був перевезений у Єрусалим, готуючи засідку, щоб на дорозі його вбити. |
| 4 Та Фест відповів, щоб Павла тримали в Кесарії, бо й сам він мав вирушити туди незабаром; |
| 5 «Нехай ті з вас, - мовив, - що здатні до того, йдуть зо мною, і коли в цьому чоловікові є щось каригідне, хай його винуватять.» |
| 6 Перебувши в них не більш, як днів вісім або десять, він прийшов у Кесарію, а наступного дня, сівши на суді, звелів привести Павла. |
| 7 Коли ж цей прибув, юдеї, що поприходили з Єрусалиму, обступили його і висували проти нього силу тяжких обвинувачень, що їх не могли довести. |
| 8 Павло боронився: «Я ні проти юдейського закону, ні проти храму, ні проти кесаря нічим не провинився.» |
| 9 Та Фест, бажаючи юдеям догодити, у відповідь Павлові мовив: «Хочеш іти в Єрусалим і там судитися передо мною у цій справі?» |
| 10 А Павло відповів: «Я стою перед судом кесаря: там мене слід судити. Юдеїв я нічим не скривдив, як і сам ти дуже добре знаєш. |
| 11 Коли ж я справді винний або зробив щось гідне смерти, я не відмовляюся умерти. Якже нема нічого з того, в чому оці мене винуватять, ніхто не може мене їм видати. На кесаря покликаюся!» |
| 12 Тоді Фест, поговоривши з радою, відповів: «Ти покликався на кесаря, підеш до кесаря.» |
| 13 Минуло кілька днів, і цар Агриппа з Вернікою прийшли в Кесарію вітати Феста. |
| 14 А що вони пробули там чимало днів, Фест виклав цареві справу Павла: «Є тут -сказав він - один чоловік, якого Фелікс лишив в'язнем. |
| 15 На нього, як я був в Єрусалимі, первосвященики й старші юдейські зробили скаргу, домагаючись його засуду. |
| 16 Я відповів їм, що римляни не мають звичаю когось видавати, поки обвинувачений не матимете обвинуватців перед собою і можливости оборонятися від обвинувачення. |
| 17 Отож, вони прийшли сюди зо мною, а я без жадної проволоки, на другий же день, сівши на судилище. звелів привести того чоловіка. |
| 18 Обвинуватці, що виступили проти нього, нічим не оскаржили його щодо того, в чому я підозрівав зло. |
| 19 Вони ж з ним мали якісь суперечки про їхнє власне суєвір'я та про якогось Ісуса померлого, - а Павло казав, що він живе. |
| 20 Я, безпорадний щодо їхньої суперечки, спитав його, чи він не хоче піти в Єрусалим і там про це судитися. |
| 21 Коли ж Павло вимагав, щоб його справу затримано для вирішення Августа, я повелів його тримати, аж поки його не відправлю до кесаря.» |
| 22 Агриппа ж сказав до Феста: «Я теж хотів би послухати того чоловіка.» - «Завтра - мовив той - ти послухаєш його.» |
| 23 Отож, наступного дня Агриппа й Верніка прийшли з великою пихою і з тисяцькими та знатнішими мужами міста й увійшли в судову залю; на наказ Феста ввели Павла. |
| 24 Тоді Фест сказав: «Аґриппо царю, і ви всі присутні з нами мужі! Бачите цього, що його ввесь народ юдейський у мене домагався в Єрусалимі і тут, гукаючи, що йому не слід більше жити. |
| 25 Я ж переконався, що він не зробив нічого гідного смерти; але через те, що він сам покликався на Августа, я вирішив його туди послати. |
| 26 Не маю я нічого певного про нього володареві написати, тому й привів його перед вас, а особливо перед тебе, царю Аґриппо, щоб після розсліду мав я що писати; |
| 27 недоречним бо мені здається висилати в'язня і не означити вини на нього.» |
| |
| Глава 26 |
| |
| 1 Агриппа ж сказав до Павла: «Дозволяється тобі про себе говорити.» Тоді Павло, простягши руку, розпочав свою оборону. |
| 2 «Царю Аґриппо! Вважаю себе щасливим, що сьогодні маю виправдатись перед тобою від усього того, в чому юдеї мене винуватять, |
| 3 - особливо ж тому, що знаєш усі звичаї юдейські та їхні спірні питання. Тому я прошу вислухати мене терпляче. |
| 4 Моє життя змалку, як воно пройшло між моїм народом і в Єрусалимі, знають усі юдеї. |
| 5 Вони здавна мене знають, коли б хотіли свідчити, що я жив за найсуворішою сектою нашої віри - фарисеєм. |
| 6 Та й нині мене судять за надію на обітницю, що була батькам нашим дана Богом; |
| 7 (обітницю), якої дванадцять поколінь наших, уночі і вдень з витривалістю Богові служивши, надіються осягти. За цю надію, царю, мене юдеї винуватять. |
| 8 Чому вважається у вас за неймовірне, що Бог воскрешає мертвих? |
| 9 Справді, і я гадав, що треба мені було багато діяти проти імени Ісуса Назарянина, |
| 10 - що я і робив у Єрусалимі. Сам я багато святих позамикав був у в'язницях, одержавши від первосвящеників на те владу; а коли їх убивали, я давав проти них свій голос. |
| 11 І часто, по всіх синагогах караючи їх, я примушував їх хулити й у несамовитій люті переслідував їх ген по далеких містах. |
| 12 Отак, ідучи в Дамаск з уповноваженням та відпорученням первосвящеників, |
| 13 у дорозі опівдні, царю, я побачив з неба світло понад сяйво сонця, що опромінило навкруги мене й тих, що йшли зо мною. |
| 14 Усі ми попадали на землю, я ж почув голос, що говорив до мене єврейською мовою: «Савле, Савле! Чого ти мене переслідуєш? Трудно тобі проти рожна бити ногою.» |
| 15 А я озвався: «Господи, хто ти?» Господь же сказав: «Я - Ісус, якого ти переслідуєш. |
| 16 Але встань і підведись на ноги: на це бо я тобі з'явився, щоб вибрати тебе слугою й свідком видіння, в якому ти мене бачив, і тих, в яких тобі ще з'явлюся. |
| 17 Я визволю тебе від народу та від поган, до яких я тебе посилаю, |
| 18 щоб їм відкрити очі, щоб вони повернулися від темряви до світла і від влади сатани до Бога, та щоб вірою в мене одержали відпущення гріхів і спадщину між освяченими. |
| 19 Тому, царю Аґриппо, я не був неслухняний небесному видінню, |
| 20 а, навпаки, я почав проповідувати спочатку тим, що в Дамаску, а потім тим, що в Єрусалимі і по всім краю Юдейськім, а також поганам, щоб покаялись і навернулися до Бога та й чинили діла, достойні покаяння. |
| 21 За це юдеї, схопивши мене в храмі, хотіли роздерти. |
| 22 Але, одержавши від Бога допомогу, я по цей день стою і свідчу малим і великим, нічого не кажучи, крім того, що Мойсей і пророки говорили, що має наступити: |
| 23 що Христос має страждати, і що він перший, воскресши з мертвих, має проповідувати світло народові й поганам.» |
| 24 Коли ж він так боронився, Фест мовив голосом сильним: «Сходиш з глузду, Павле! Велика наука приводить тебе до божевілля.» |
| 25 А Павло озвався: «Я не зійшов з глузду, велебний Фесте, а слова правди й розуму говорю. |
| 26 Знає бо про те цар, до якого я з відвагою говорю, певний, що нічого з цього від нього не втаїлося, бо це не в закутку діялося. |
| 27 Чи віруєш, царю Аґриппо, у пророків? Знаю, що віруєш.» |
| 28 Агриппа ж до Павла: «Ще трохи, і ти мене переконаєш стати християнином!» |
| 29 А Павло: «Чи трохи, чи багато, я молив би Бога, щоб не лише ти, а всі, що нині це чують, стали такими, як і я, - без оцих кайданів.» |
| 30 Встав же цар і правитель, Верніка й ті, що сиділи з ними, |
| 31 і відійшли набік та розмовляли між собою: «Цей чоловік - казали - не зробив нічого, гідного смерти чи кайданів.» |
| 32 Аґриппа ж сказав до Феста: «Цього чоловіка можна було б відпустити, якби він не покликався на кесаря.» |
| |
| Глава 27 |
| |
| 1 Коли було вирішено, що маємо відплисти в Італію, Павла і деяких інших в'язнів передали сотникові Августової когорти, що звався Юлій. |
| 2 Сівши на адрамітський корабель, який мав плисти попри міста азійські, ми вирушили. З нами був Аристарх, македонець із Солуня. |
| 3 На другий день ми пристали до Сидону. Юлій обходився з Павлом по-людяному і дозволив йому навідатися до друзів і користуватися їхньою допомогою. |
| 4 Відчаливши звідти, ми пливли попри Кіпр, бо вітри були противні, |
| 5 і, перепливши море, що омиває Кілікію та Памфілію, причалили в Мирах Лікійських. |
| 6 Там же сотник знайшов олександрійський корабель, що плив в Італію, і посадив нас на нього. |
| 7 Багато днів пливли ми поволі й насилу прибули до Кніду; коли ж вітер не допустив нас причалити, ми попливли попри Кріт коло Салмони. |
| 8 А пливучи з трудом попри неї, прибули до одного місця, що зветься Гарна Пристань, біля якої було місто Ласея. |
| 9 А як проминуло досить часу, і плавба вже стала небезпечною, бо й піст минув вже, Павло попереджав, |
| 10 кажучи їм: «Я бачу, мужі, що плавання не обійдеться без шкоди й великої втрати не лише для вантажу та корабля, але й для нашого життя.» |
| 11 Та сотник більше довіряв керманичеві і власникові судна, ніж словам Павла. |
| 12 Через те ж, що пристань не була вигідна на зимівлю, більшість була тієї думки, щоб вирушити звідти і, якщо можна, дістатися до Фініки, пристані крітської, що звернена на південний захід і на північний захід і перезимувати. |
| 13 Якже подув легенький вітрець із полудня, вони, гадаючи, що здійснять свою думку, підняли котву і попливли близько попри Кріт. |
| 14 Та незабаром зірвався буревій, що зветься Евракілон. |
| 15 Ухопило корабель так, що він не міг іти проти вітру; ми пустилися навмання, і нас несло. |
| 16 Підпливши під якийсь маленький острів, що звався Клавда, нам ледве вдалося опанувати човен; |
| 17 ми витягли його і вжили допоміжних заходів, обв'язуючи корабель. А боячися, щоб не попасти на Сирту, спустили вітрило, і так нас несло. |
| 18 Наступного дня, через те, що буря сильно кидала нас, почали ми викидати вантаж, |
| 19 а на третій - моряки власними руками повикидали знадіб'я корабельне в море. |
| 20 А що ні сонця, ані зір не було видно вже кілька днів, та й буря люто налягала, ми втратили вже всяку надію на рятунок. |
| 21 Коли люди довго не їли, тоді Павло встав серед них і мовив: «Треба було, мужі, послухати мене й не кидати Кріту; так можна було б уникнути цієї небезпеки і шкоди. |
| 22 А й тепер закликаю вас: Бадьортеся, ніхто бо з вас життя не втратить, лиш корабель (пропаде). |
| 23 Цієї ночі бо з'явився мені ангел Бога, якому я належу і якому служу, |
| 24 і сказав: Не бійся, Павле! Ти маєш перед кесарем з'явитися, тож Бог дарував тобі всіх тих, що пливуть з тобою. |
| 25 Тому бадьортеся, люди, бо я вірую Богові, що воно так буде, як було сказано мені. |
| 26 Ми мусимо натрапити на якийсь острів.» |
| 27 Чотирнадцята ж ніч настала, як нас кидало по Адрії; та коло півночі моряки здогадувалися, що якась земля зближається до них; |
| 28 тож кинули лот і було двадцять сажнів глибини. Відпливши трохи, знов кинули лот у море й було п'ятнадцять сажнів. |
| 29 Тоді, побоюючися, щоб не наскочити десь на якісь підводні скелі, ми кинули чотири котви з корми і вичікували, щоб настав день. |
| 30 А що моряки намагались утекти з корабля і вже були спустили човен у море, вдаючи, ніби хочуть викинути котви з переду корабля, |
| 31 Павло сказав до сотника і вояків: «Якщо ці не зостануться на кораблі, ви не можете спастися.» |
| 32 Тоді вояки відтяли линви човна, тож він упав. |
| 33 А як мало дніти, Павло запрошував усіх щось з'їсти: «Оце сьогодні, - казав, - чотирнадцятий день, як ви, ждучи, перебуваєте натще й не їсте нічого. |
| 34 Тому, прошу вас щось з'їсти, бо йдеться тут про ваш рятунок. Ніхто з вас ані волосу із голови не втратить.» |
| 35 Сказавши це, взяв хліб, подякував перед усіма Богу і, розламавши, почав їсти. |
| 36 Тоді всі піднялися на дусі й самі прийняли їжу. |
| 37 Було ж усього нас на кораблі двісті сімдесят шість душ. |
| 38 А як наїлися, то заходились полегшувати корабель, кидаючи пшеницю в море. |
| 39 Коли настав день, моряки не розпізнали землі; вони лиш угледіли якусь затоку з побережжям, куди хотіли, по змозі, причалити кораблем. |
| 40 Вони відчепили котви й пустили їх у море; одночасно вони розв'язали деменні мотузки і, розпустивши проти вітру жаглик, пустилися на берег; |
| 41 а що потрапили на мілину між двома течіями, то корабель застряг. Ніс, врізавшися сильно, був нерухомий, а корму трощила навала хвиль. |
| 42 Вояки були тієї думки, щоб в'язнів убити, - аби ніхто з них не втік уплав. |
| 43 Та сотник, що хотів урятувати Павла, стримав їх від того наміру і звелів тим, що вміли плавати, першими кидатись у воду й дістатися на сушу, |
| 44 а іншим рятуватися хто на дошках, хто на уламках судна. Таким то чином всі на землю врятувалися. |
| |
| Глава 28 |
| |
| 1 Врятувавшися, ми довідалися, що острів зветься Мальта. |
| 2 Тубільці поводилися з нами з неабияким милосердям: вони нас прийняли коло вогню, що його були запалили з-за дощу, який саме йшов, та задля холоду. |
| 3 Коли ж Павло назбирав жмут хмизу й поклав на вогонь, змія, з приводу жару, вискочила та вчепилася до руки його. |
| 4 Якже побачили тубільці, що гадина звисає з руки його, говорили між собою: «Цей чоловік напевно вбивця; він урятувався від моря, але помста не дає йому жити.» |
| 5 А він, скинувши у вогонь гадину, не зазнав ніякого лиха. |
| 6 Вони гадали, що він спухне або впаде зненацька мертвим. Довго чекали та, бачачи, що нічого незвичайного з ним не сталося, змінили думку й почали говорити, що він - бог. |
| 7 А був поблизу того місця маєток начальника острова, на ім'я Публій, що прийняв нас і гостив три дні ласкаво. |
| 8 Та якраз сталося, що батько Публія, хворий на гарячку й на червінку, лежав у ліжку. Павло ввійшов до нього, помолився і, поклавши на нього руки, оздоровив його. |
| 9 Коли ж це сталось, теж інші на острові, які мали недуги, приходили й оздоровлялись. |
| 10 Вони нас за те всякими почестями вшанували, а коли ми відпливали, понакладали все для нас необхідне. |
| 11 Після трьох місяців ми відпливли на олександрійськім кораблі, що перезимував на острові й мав ознаку Діоскурів. |
| 12 Причаливши в Сиракузах, ми там перебули три дні. |
| 13 Звідси, обпливши, прибули в Реґію. А по однім дні, через те, що знявся південний вітер, причалили на другий день у Путеолі, |
| 14 де знайшли братів, які нас запросили перебувати в них сім день. Так прибули ми до Риму. |
| 15 А звідтіля брати, довідавшись, що ми прибули, вийшли нам назустріч аж до Форуму Аппія та до Трьох Таверн. Побачивши їх, Павло подякував Богові і посмілішав. |
| 16 І коли ввійшли у Рим, Павлові було дозволено жити окремо разом з вояком, який його стеріг. |
| 17 Через три дні Павло скликав до себе знатніших юдеїв. А як вони зійшлися, він до них промовив: «Я, мужі брати, нічого не зробив проти народу чи батьківських звичаїв, а всеж ув'язнено мене в Єрусалимі і передано в руки римлян. |
| 18 Вони, розсудивши мою справу, хотіли мене відпустити, бо в мені не було ніякої смертної вини. |
| 19 А що юдеї противилися тому, я був примушений покликатися на кесаря, - не щоб я хотів у чомусь народ мій оскаржити. |
| 20 З отого приводу я покликав вас, щоб вас побачити й порозмовляти, бо то за надію Ізраїля мене заковано в оці кайдани.» |
| 21 А ті йому сказали: «Ми ані листів про тебе не одержали з Юдеї, ані з братів ніхто не прийшов, і не звістив і не говорив про тебе щось лихе. |
| 22 Однак, ми бажали б довідатися від тебе, що ти думаєш, бо про цю секту нам відомо, що їй спротивляються всюди.» |
| 23 І призначивши йому день, прийшло їх більше до його домівки. Він викладав їм, свідчивши про Царство Боже, і переконував їх про Ісуса з закону Мойсея та пророків, - від ранку аж до вечора. |
| 24 Деяких переконували його слова, а деякі не йняли віри. |
| 25 І бувши в незгоді між собою, почали розходитися, коли Павло до них промовив лиш одне це слово: «Добре прорік був Святий Дух через пророка Ісаю до батьків ваших кажучи: |
| 26 Піди до цього народу і скажи: Ви слухатимете вухами, і не зрозумієте, дивитиметесь очима, і не побачите. |
| 27 Бо серце цього народу затовстіло й вони вухами тяжко чули, і очі свої зажмурили, щоб часом не бачити очима, і вухами щоб не чути, щоб не зрозуміти серцем і не навернутись, та щоб я не оздоровив їх. |
| 28 Нехай, отже, буде вам відомо, що це спасіння Боже було послане поганам: і вони почують.» |
| 29 Коли ж це сказав, юдеї відійшли, сильно сперечаючися між собою. |
| 30 Павло перебув повних два роки в найнятій хаті та приймав усіх, що приходили до нього, |
| 31 проповідуючи Царство Боже і навчаючи про Господа Ісуса Христа з повною сміливістю та без перешкоди. |
